Австро-Руські спомини (1867-1877)

Говорив я по-росiйському, на ту тему, що в нас кождий, хто йде служити народу, тим самим надiва на себе терновий вiнець, i пiд кiнець бажав, щоб нашi громадяни наперед дiйсно шанували своiх великих людей та не давали iх на муки, поки вони живi. На другий день один з органiзаторiв проводiв попрохав мене написати свое слово, щоб переслати його для статтi Кулiша в «Основi», та так нi мое слово, нi другi й не появились в печатi (окрiм слова д. Чалого, котрий сам його видав брошурою).

Мiй виступ на проводах Шевченка, впрочiм, не зблизив мене з украiнофiльськими кружками, – може, через те, що я, дедалi все бiльше затягаючись в працю спецiальну, вiддаливсь вiд студентських кружкiв взагалi, особливо тодi, коли закрито воскреснi школи.

Коли мене попрохав у школу педагогiчну М. А. Тулов (iнспектор округу, украiнофiл, хоч часами таiвшийся про це) викладати iсторiю Росii поряд з деякими украiнофiлами, котрих вiн знав, як i мене, по працi в воскресних школах, то навiть деякi з моiх личних приятелiв-суперечникiв украiнофiлiв почали поiдом iсти мене, нащо я, будучи космополiтом, берусь до такого щиро нацiонального дiла, як виховання народних учителiв {Тепер один з тих суперечникiв займае важний пост в шкiльнiй адмiнiстрацii, i цiкавий я знати, як-то вiн придержуеться старих своiх нацiонально украiнських iдей!}. Догризли вони мене до того, що я пiшов до Тулова зрiкатися школи. Тулов став розпитуватись про резони. Я розказав усе. «Глупости это все!» – вiдповiв Тулов, вислухавши, i намовив мене зостатись. Через кiлька днiв прийшли до мене «моi убiйцi», як я iх для смiху називав, i почали мене гризти, щоб я хоч не смiв викладати iсторii Украiни; на те в нас, кажуть, есть чоловiк, спецiалiст, який зна край i люд, зна народну словеснiсть i т. iн.; ми вже i з Туловим переговорили. «Добре», – кажу. І не без страху стрiв я того спецiалiста i одвiв його в школу, оддiливши йому половину мого часу. Через кiлька мiсяцiв довелось менi потрапити на його лекцiю, – я трохи долонями не сплеснув: слуха мого спецiалiста всього душ 3-4, що сидять проти нього, решта в другiм боцi класу чита собi чи дрiмае, а бiльше аж в другiй хатi забавляються. Послухав i я з чверть години ту лекцiю i здивувався довготерпiнню i тих трьох, що хоч сидiли перед ним, бо вiн, солно прицмокуючи, розказував iм коротко про гетьманiв XVIII ст. та царiв, пiдпускаючи iнодi таку фiлософiю: «Петр III также мало царствовал, как и Петр II.