У череві апокаліптичного звіра

У черевi апокалiптичного звiра

Валерiй Шевчук

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«У черевi апокалiптичного звiра» Валерiя Шевчука – збiрка iсторичних повiстей та оповiдань, бiльшiсть з яких написана у жанрi iсторичноi фантастики***. Героями цих творiв е як реальнi постатi (Г. Сковорода, литовсько-руський князь Свидригайло), так i вигаданi персонажi (вiдьма). Найвiдомiшими творами автора е «Дiм на горi», «Три листки за вiкном», «Тiнi зникомi», «Набережна 12», «Середохрестя», «Вечiр святоi осенi», «Крик пiвня на свiтанку», «Долина джерел», «Тепла осiнь», «Двое на березi» тощо.

Валерiй Шевчук

У черевi апокалiптичного звiра

Дерево пам'ятi

І

Восени 1395 року великий князь литовський Вiтовт iз Скиригайлом, своiм союзником, пiдiйшли до Киева. Було послано до мiста посланця непокiрному Володимировi Ольгердовичу, який усе ще вiдмовлявся визнати власну васальну залежнiсть од Вiтовта, а вiйсько почало неквапно готуватися до приступу: военноначальники розставляли загони, розводячи iх довкола киiвських стiн.

Ще було тепло, але листя побивалося першою iржею i лiси довкола Киева уже засвiтилися першими жовтяками – приземнi кущi й малi дерева вже палали на повну силу.

Але вiйськовi тiеi осенi змагатися з Володимиром не довелося: киiвський князь сам виiхав назустрiч Вiтовтовi з невеличкою свитою, впав на землю перед великим князем i пiдцанчо поклонився, згодившись тим самим вiдступити Киiв Скиригайлу i взяти собi Копил iз смугою землi вiд верхiв’я Нiману по рiцi Случ до Прип’ятi i по нiй.

Вiйсько розбило табiр тут-таки, пiд стiнами Киева, а Вiтовт, Скиригайло та Володимир зi свитами в’iхали до мiста – тут iх привiтав такий собi Хома Ізуфiв, намiсник од митрополита у Святiй Софii, було то на митрополичому дворi. Скиригайло вже тодi звернув увагу на цього нiби й непомiтного чоловiка: здалося йому, що на нього вiд ченця вiйнуло десь так, як вiяло вiд побитих першим осiннiм тлiном довколакиiвських лiсiв.

Вони на мент звели очi, зустрiвшись, i Скиригайло подумав, що з цим чоловiком, очевидно, треба буде, коли засяде на Киiвському столi, якщо не подружитися, то принаймнi не сваритися.

Потiм був банкет, коли всi пили й гуляли, смутний тiльки сидiв за столом Володимир. Скиригайло помiтив, що до нього пiдсiв був той-таки Хома-намiсник i вони про щось тихо перемовлялися; Хома Володимира втiшав.