На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сліди на піску» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сліди на піску

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Сліди на піску" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сліди на піску" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
У своїй книзі «Сліди на піску» Роман Іваничук хоче сказати, що навіть найнепомітніший слід, який залишила на рідній землі чесна людина, ніколи безслідно не зникає. Книга містить короткі повісті, новели й есеї, написані в різні роки, а тому читач має змогу оцінити Романа Іваничука як майстра «малої» прози. В маленьких оповідках автор розмірковує про давню історію України та наше суперечливе сьогодення, розкриває характер людини крізь призму душі при мінімумі зовнішніх подій. Книга сповнена тривог за долю українського народу, однак пройнята вірою у його велике майбутнє.
📚 Читайте "Сліди на піску" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сліди на піску", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
, яке вп’ялося несамовитою синявою в блiдо-голубий океан неба, ставши його оком на забутiй Богом землi, й горяни, якi згодом заселили безлюдне бескеття, назвали озеро Несамовитим. Мойсей, подарувавши людям життя та зуваживши свою мiсiю сповненою, ще довго вдивлявся, як прудка вода, яку назвав Прутом, пробивае собi крiзь гори каньйон, а коли шалений потiк вихопився нарештi з тiснин до каскадiв пiд Горганами й прогримiв водоспадом на низовину, ставши враз сумирною рiкою, Пророк перебрiв Несамовите озеро i зник у вiчностi.
У цьому каньйонi, що, обминаючи Ворохту, тягнеться вiд пiднiжжя Говерли аж до Яремчi й подекуди розкришуеться на колючу рiнь, дозволяючи рiцi розширитись i на мить угамувати свiй стрiмкий бiг, щоб потiм знову втиснутися мiж нездоланнi кам’янi брили й заревiти в тiснинi, – на необшустаному дикому зарiнку, звiдки видно Чорногору з важкою банею Говерли, я розклав намет i до заходу сонця вклав своiх дiтлахiв, стомлених денним сходженням на карпатський хребет, у спальнi мiшки, а сам, спершись на мосянжову бартку, сидiв на каменi i, вслухаючись у шум та плюскiт Пруту, думав про вiчнiсть цих гiр i рiк та про свою короткочаснiсть.
Цю бартку з розплесканим обушком i загнутою буквою «р» головкою я побачив колись у знаного у Львовi колекцiонера: вона непримiтно лежала на поличцi поруч з пiдковами, бляшками з кiнських хомутiв, рiзьбленими веретенами, люльками, кресалами та ще якимось побутовим причандаллям; я похапливо сягнув рукою, взяв келеп i довго приглядався до розмаiтих на ньому узорiв, рисок, кружалець, що нагадували солярнi знаки; обушок бартки був добре стовчений, видно, побував на рiзних роботах у колишнього власника, а ще й не знати: може, цей келеп був колись власнiстю якогось мольфара, котрий вiдвертав ним градовi тучi; колекцiонер про таке, певно, не здогадувався, бо ж був, як видно, зовсiм байдужий до експоната, а втiм, до побутових знарядь вiн явно не мав особливих зацiкавлень: стiни його домашнього музею були завiшанi бойовими топiрцями розмаiтих конфiгурацiй на iнкрустованих перламутром держаках, тож мосянжова бартка, очевидно, здавалась йому нiчим iншим, як молотком, уживаним для хатнiх потреб, – i вiн сказав:
– Якщо вам ця рiч сподобалася, я мiг би ii вимiняти, примiром, на двадцять космацьких писанок.









