Груші в тісті

Тодi я теж пiдсунувся до Іри i запропонував брудершафт, щоб перейти на «ти». Ми вихляли вино з переплетеними руками, пiсля чого вона хвилини три жувала моi вуста. Очi моi у цей час зизили в бiк Наталi. Поганий приклад заразливий – вони цiлувалися взагалi без брудершафту.

«Я мала тiльки одного хлопця!» Уявляете? Я ледь не повiрив!

Іра була тепла i затишна, я б iз задоволенням звився клубочком у неi на колiнцях i заснув.

– Тут вам не бордель! – проскреготiв суворий голос.

Над нашим столом нависла зловiсна туша буфетницi.

– А так?

– Та добре вже, – лiниво махнула рукою i важко покривуляла на своiх жиляках.

У «Кентаврi» ми просидiли до вечора i добряче зголоднiли, а що час був зустрiчатися з поляком, то разом подалися до готелю «Львiв». Уже здалеку ми помiтили знайомий газик, який стояв перед рестораном.

– Засiдка, – сказав Тенгiз. – Дiвчатка, йдiть до ресторану, займiть столик i замовте нам що-небудь на свiй смак.

– Нiчого собi! – здивувалася Наталя. – Ми замовимо, а ви не прийдете.

– Ображаеш! На, – i Тенгiз вручив iй п’ятдесят «крабiв».

– Ну, це iнша рiч.

Ми з байдужим виглядом продефiлювали бiля мiлiцiонерiв i зайшли в готель. Поляк на нас уже чекав. Номер його був завалений товаром. Окрiм джинсiв, джинсових сорочок i спiдничок рiзних кольорiв, були ще й светри, колготи, хустини. Весь цей турецький «самопал» пишався ярликами вiдомих фiрм, але був для нас вигiдний, бо коштував дешево, а що призначався для рагулiв, котрi на фiрмових речах не тямили, то навар передбачався суттевий.

Ми хутко добили торгу, i Тенгiз навiть викупив у полякiв двi велетенськi торби, якi ми вщерть натовкли шматами.

– Мусимо наш гешефт обмити, – сказав поляк, ставлячи на стiл пляшку «Житньоi».

Ми випили, та нашi чола вiд цього не прояснилися, – нас мучила думка, як це все добро тепер винести з готелю до авта.

– У вас проблеми? – поцiкавився поляк.

– Бiля входу стоiть той самий мiлiцейський газик, який за нами iхав. З торбами ми не можемо нiяк з’явитися.

– Якщо хочете, можете лишити в мене. А поки що пiдемо до ресторацii. Не вiчно ж вiн там стоятиме. Хоча… стривайте… коли ми сюди вселялися, якраз iз вивiльнених номерiв виносили брудну постiль i спускали лiфтом униз. Там унизу е пральня i мусить бути чорний вихiд.