Одного разу на Дикому Сході

Корнет не втримався на ногах i впав, при цьому вдарився головою об полицю i знепритомнiв.

– О, так краще, – сказала Мiра, яка нахилилася i забрала у корнета револьвер з кобури. Сiла i спокiйно дивилася у вiкно. Потяг вже зупинився, уздовж нього носилися верхи бандити. У деяких з них були набитi тюки зi здобиччю. У кiлькох i жiнки, перекинутi через сiдла. Крики i пострiли грабiжникiв наближалися. Мiра на них не зважала. Чекала. Ось i в ii вагон увiрвалися бандити. Кидалися в купе, хапали, що могли. Один з «вовчикiв» зазирнув до Мiри.

– Вiддавай грошi i прикраси! Нумо!

– У валiзi, – кивнула Мiра на велику валiзу загиблого сусiда, яку виштовхала у прохiд.

Бандит спробував вiдчинити валiзу, та виявилося, що вона зачинена на замок. «Вовчик» не здивувався, вистрелив i таки вiдчинив валiзу, почав копирсатися у речах. Знайшов мiшечок з дорогоцiнностями. Сховав собi за пазуху. Задоволено зареготав. Потiм подивився на Мiру.

– Нумо йди сюди!

– Впевнений, що хочеш цього? – спитала вона спокiйно.

– Що? – трохи ошелешено перепитав вiн.

– Питаю, чи ти дiйсно хочеш, щоб я пiшла до тебе, – Мiра посмiхнулася, чим роздратувала бандита, який звик, що лише вiн смiеться, а iншi в його присутностi тiльки плачуть i тремтять.

– Сюди, я сказав! Ти що, не зрозумiла, суко! – Вiн кинувся до Мiри з кулаками, щоб провчити цю зарозумiлу сучку, щоб показати, хто тут мав запитувати i смiятися.

Не те щоб пострiл пролунав, як грiм серед ясного неба, але здивування в iнших бандитiв таки викликав.

– Що там? – спитали товаришi вбитого, зайнятi в iнших купе, але вiдповiсти iм було вже нiкому.

Мiра обережно визирнула в прохiд. Попрямувала до виходу з вагона, коли дорогу iй перепинив бандит, що тягнув кiлька валiз водночас. Вiн випхався з купе i здивовано вирячився на Мiру.

– Ти хто така? Нумо йди сюди, сучко! – бандит хтиво посмiхнувся, бо помiтив, яка Мiра гарна. Потiм помiтив револьвер у руцi Мiри. І плями кровi на ii сукнi. – Якого бiса?

Смикнувся, але йому було нiчим вихопити з-за паска револьвер, бо обидвi руки були зайнятi награбованим. Навiть не встиг здогадатися поставити валiзи i полiзти за зброею, оскiльки пролунав пострiл. Бандит почав падати, як i перший, з акуратною дiркою у центрi лоба.