Одного разу на Дикому Сході

Наче ото в iндусiв, фотографii яких можна було побачити у журналi «Навколо свiту».

Мiра переступила через труп, коли в прохiд вибiгло одразу кiлька бандитiв, здивованi черговим пострiлом i мовчанням товаришiв. Знову пострiли. І знов акуратнi дiрочки у лобi в зарiзяк, кожен з яких лише встиг здивуватися тому, вiд чиiх рук приймав смерть. Мiра вбила всiх «вовчикiв», потiм повернулася до першого. Схилилася над ним, полiзла за пазуху, забрала у нього мiшечок, який вiн знайшов у валiзi. Перевiрила й iнших вбитих бандитiв.

– Корнете, нам вже час.

Вiн вiдкрив очi, здивовано подивився на Мiру з револьверами, якi вона забрала у бандитiв.

– Що трапилося?

– Нiчого. Якщо не хочете тут залишитися, то ходiмо.

– Куди?

– Подалi звiдси.

Корнет пiдвiвся, вийшов у прохiд, побачив там трупи й ошелешено закрутив головою.

– Х-х-хто це iх? – спитав хрипко.

– Доля, – тихо вiдповiла Мiра.

Корнет помiтив добрячу калюжу кровi бiля одного з убитих. Соловейчику стало зле, вiн ледь не втратив свiдомiсть.

– Корнете, тримайтеся! – наказала йому Мiра. Переступала через трупи, наче через дерев’янi колоди, тягнула Соловейчика до виходу з вагона. Пасажири перелякано на них дивилися i мовчали. У деяких на обличчi були синцi, на пiдлозi конав чоловiк з розпанаханим черевом. «Вовчики» не знали хороших манер, звикли легко вбивати, якщо хтось пручався, або й просто так убивати.

Корнет визирнув з дверей вагона i побачив, що уздовж потяга носилися бандити, вже обкладенi мiшками зi здобиччю.

– Там «вовчики»! – прошепотiв вiн Мiрi на вухо.

– Та ви що! – наче здивувалася вона. – Добре, що попередили, тепер знатиму. – Мiра посмiхнулася, а до вагона заскочив ще один бандит.

– Сучко! – тiльки i встиг сказати вiн, бо миттево гепнувся на пiдлогу вже зi звичною дiркою у лобi.

– Вони нас уб’ють! – перелякано зашепотiв Соловейчик, вирячившись на труп.

– Можливо. Роздягайтеся, – спокiйно наказала Мiра. Корнет ошелешено подивився на неi.

– Що?

– Роздягайтеся!

– Вибачте, я не буду, я… вмерти, як офiцер, як дворянин, не зганьбити… – почав було булькотiти Соловейчик, який притиснувся спиною до стiнки i стояв до Мiри боком.

Мiра вистрелила i збила ремiнну бляху на штанах корнета. Тi почали падати. Соловейчик намагався притримати iх, але Мiра притиснула його лiктем до стiнки.

– Роздягайтеся.