На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Автохтони» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Автохтони

Автор
Дата выхода
30 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Автохтони" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Автохтони" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Марія Галіна – відома російська поетка та письменниця українського походження, біолог за освітою, лауреат численних літературних премій з поезії, прози та фантастичної прози (зокрема двічі – персональної премії Бориса Стругацького). Химерна проза Марії Галіної набула визнання критиків та завоювала любов читачів.
Роман «Автохтони» російською вийшов друком у 2015 році і був відзначений критикою як одна з найяскравіших літературних подій року.
До безіменного міфічного міста, яке багатьом, однак, видасться знайомим, прибуває такий самий безіменний герой – людина без імені і без персональної історії. Взагалі, він начебто мистецтвознавець, який приїхав, щоб написати статтю про постановку безмаль столітньої давнини опери «Смерть Петронія».
Тіні оживають, місто наповнюється вихідцями з минулого, яке начебто давно завершилося, але водночас триває. Оперна співачка, вбита просто на сцені ревнивим коханцем, відроджується у власній напівбожевільній праонуці; офіціантка в місцевому кафе працює тут, за її власними словами, з кінця XVIII століття, а всюдисущий старигань, якого головний герой винаймає як консультанта, схоже, і зовсім вічний. Усі разом вони формують дивну і відмерлу расу стародавніх мешканців цього міста – похмурих і загадкових автохтонів…
📚 Читайте "Автохтони" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Автохтони", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Водiй пригальмував, червоний вiдблиск стрибав на мокрiй чорнiй брукiвцi, потiм змiнився на зелений, наче у стиках мiж камiнням раптом проросла трава. – За комуналку мiсто платить. Три житловi кiмнати внизу, двi нагорi. Вiтальня. Кiмната для прислуги. Служби. Лiхтар на фасадi. В сенсi еркер. Сецесiя, ар-нуво, одна тисяча дев’ятсот десятий. Левицький будував.
– Але… вiдвiдувачi?!
– До сiмнадцяти нуль-нуль можна потерпiти. І там тiльки перший поверх пiд музей. І то не весь. Вiтальня i двi кiмнати. Все, приiхали.
За чорним гiллям, пiдвiшене в присмерках, свiтилося вiкно. Навеснi тут розквiтнуть бузок i шипшина, i, можливо, садовий жасмин. Дерево розкинуло в боки голi вiти. Ясен. Або клен. Тiльки не дуб, дуб би iржавiв, але тримався до останнього.
П’еса в трьох дiях. «Особняк». Або навiть «Особняк взимку». Дiючi особи – стара помiщиця, ii названа донька, ii син-студент… хто там iще? Ах, сусiд, звiсно. Сусiд-помiщик. Молодий сусiд-помiщик, вродливий, зухвалий i гультяйський, i всi в нього закоханi, й стара помiщиця, i ii названа донька.
– Варшавська, дванадцять. – Водiй увiмкнув свiтло в салонi, щоб зручнiше було розрахуватися, i ззовнi вiдразу стало зовсiм темно, тiльки вiкно i далi сяяло та пливло у тьмi зовнiшнiй, у тьмi кромiшнiй…
– Так, – сказав вiн, – дякую.
– Послухайте, ви ж, гм… не мiсцевий? Можу вас повозити, показати цiкавi мiсця.
Таксисти завжди балансують на неяснiй межi закону, перетинаючи ii по обидва боки на обопiльну користь свою та клiента. Борделi? Гральнi будинки?
– Даруйте, а що саме?
– Ну… ось той же Левицький, це не найкращий його особняк, скажiмо так. А ось той, де зараз австрiйське консульство, на Бузковiй, ось вiн справжнiй шедевр. Інтер’ери вам навряд чи вдасться подивитися, але мозаiку та вiтражi… І, до речi, з тим особняком пов’язана цiкава легенда.
– Дякую, мiсцевий фольклор мене не цiкавить.
– Тодi, можливо, вас зацiкавить гномон? На Празькiй е розкiшний гномон. Вам щось каже це слово? Гномон? Ось бачите! Я всiх своiх пасажирiв запитую, що таке гномон.
– Це такий тест?
– Ну, схоже на те, гм. Експрес-метод. Ви – другий, хто знае. Вiзитiвку, ось, про всяк випадок вiзьмiть, раптом що. А що як надумаете.
Вiн узяв.










