На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Кльок! Кльок! – торжествував Толiк. – Я лечу! Дивись, Михасю, я лечу!
– Бодай тобi, – благословив Толiка Михась, розчулено покашлюючи. – Нарештi!
Так Михась навчив орла лiтати.
Минуло два роки. Тримати орла на тещиному обiйстi ставало дедалi небезпечнiше. І хоч як приязно поводився Толiк, сусiди почали нарiкати, непокоячись за своiх курчат. А Толiк вимахав у таке одоробло, що лякав своiм виглядом дiтей, поштарiв, контролерiв i агiтаторiв. Щоправда, якось Толiк на загальну радiсть шугонув Криву Грету, та ще й так, що вона втратила свiй дар, переданий iй вiд бабусь i прабабусь у спадок.
Не любили ii в мiстi. Мiж нами, не проста була бабуленцiя, прикра. Їi остерiгались i намагалися з нею не сваритися, щоб не наврочила. Цiлими днями Крива Грета бiгала мiстом, вертлява, маленька, жилава, з гострими дрiбними оченятами, що дивилися в рiзнi боки, лаялась i сварилася з усiма. І плювала. Добряча змiюка була та Крива Грета. Де плюнула, там чекай неприемностей.
І ось Михась якось iде до «Притулку чотирьох» Толiка вигулювати й навчати полювання на дрiбних гризунiв i дещо бiльших тварин, а дорогою прудко чимчикуе Крива Грета, руками розмахуе, розчервонiлася, мiцненька така, енергiйна, сповнена сили.
– Сiдайте, жiночко. Пiдвезу.
Крива Грета стрiмко застрибнула, а безпутнiй Толiк, допитливий, не може тихо всидiти. Через ii плече перегнувся i своею довбешкою Кривiй Гретi в обличчя:
– Кльок? – питае.
Грета тут же й вистрибнула з машини у вiдчиненi дверi – добре, хоч машина ще швидкостi не набрала, – i накивала п’ятами у зворотному напрямку, як заець якийсь. Тiльки ii i бачили. І все.
Вiдтодi, на загальний подив, принишкла Крива Грета. Ну, Толiк! Ну, орел!
Пiсля цього випадку багатьом спало на думку Толiкiв портрет на гербi мiста розмiстити. У профiль.
А тут надiйшла третя Толiкова весна.









