На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Натомiсть Гамлет жив для того, щоб iсти, спати i накопичувати. Якщо вiн не iв, то спав, а якщо не iв i не спав – отже, займався накопичуванням. Час вiд часу нашi з ним шляхи в домi перетиналися – як не в передпокоi, то на кухнi. Кiт, не звертаючи на мене жодноi уваги, за звичаем занепокоено та дiловито, як велетенська кудлата мураха, тягнув щось у зубах i ховав до себе в кошик пiд матрацик, на якому спав: кiстку, поцуплену з Чаковоi миски, м’ячик Молодi, стару соску. Данило присягався, що якось бачив, як кiт тягнув до себе в куток йоршик для миття посуду i моi тунiськi браслети ручноi роботи, загадково зниклi зi скриньки.
З одного боку, це було навiть зручно. Тепер усi пропажi в хатi (у нас повсякчас щось губилося – ключi, шкарпетки, запальнички, олiвцi) можна було звалити на кота. А з iншого боку, ми остерiгалися, що кiт навчить поганого решту членiв родини. Зазирнути пiд матрацик не було жодноi змоги – Гамлет вiдчайдушно захищав накрадене добро.
Спав вiн важко, як смертельно втомлений комбайнер похилого вiку в розпал жнив. Зiтхав. Стогнав. Бурмотiв своi котячi непристойностi. Гарчав. Тлумився. А часом хихотiв.
Була в Гамлета пристрасть, про яку слiд сказати окремо: лежати на телевiзорi.
Жах просто! Ми до цього пхикання нiяк звикнути не могли. Почуемо раптом над мискою з iжею це «пхи» – i я бiжу бiгом подивитись. А вiн понюхае, i якщо риба не свiжа – iсти не буде, пхикне знову ж таки i вiдiйде спроквола, з мордою насупленою. Просто не знали, що й думати. І як йому догодити.









