На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Немовби втомився чекати – i ось нарештi дiждався. Вiн хвацько видряпався по моiх джинсах i светру просто на плече й замуркотiв. Шерстка у кота виявилася чистенькою, промитою, блискучою, – невдовзi ми дiзналися чому. Коли кiт довiрився нам цiлковито, вiн продемонстрував свiй головний атракцiон: розiгнався, завис на мить над водою, лунко шубовснув в озеро i поплив, пихато задерши до неба мушкетерськi вуса. Поплавав, поплескав лапами по водi, пiдчепив рибку, приволiк ii до берега й акуратно вклав бiля моiх нiг. І сам сiв поряд, примруживши зеленi очi й не припиняючи муркотiти.
Кiт пропонував нам дружбу. Ми йому дуже сподобались, i вiн зi шкiри пнувся, щоб сподобатися нам.
Власне, вибору в нас не було. Кiт усе вирiшив за нас. Вiн спокiйно залiз у машину, влiгся зручненько i, ретельно вмившись, терпляче перечекав нашi марнi суперечки з дiтьми.
Ось так ми i повезли його додому.
– Давайте назвемо його якимсь гордим вiрменським iм’ям, – запропонував син Данило.
– Яким? – пiдхопила донька Лiна.
Зауважте, нiхто з чудернацькоi нашоi родини не запитав: чому вiрменським, а не iм’ям будь-якоi iншоi гордоi нацii? Нi.
– Яким же? – нетерпеливилась Лiна.
– Давайте назвемо його Гамлетом.
Кiт стрепенувся i перелiз до Данила на колiна.
Гамлет то й Гамлет. Тепер у кота було горде вiрменське iм’я.
– Треба буде ознайомити його з правилами нашоi родини, – поважно проказав тато з-за керма.
Авжеж! Звичайно, ознайомимо. У нас-бо в родинi одне правило – жодних правил. Головне – не кривдити ближнього свого i дiлитися кожною радiстю.
А дзуськи! Вдома котову люб’язнiсть неначе водою змило. Виявилося, що сенс життя його i наш (тобто дiтей, собаки Чака, папуг, цуценяти Молодi, павука Єремiя – коротше, всiеi нашоi родини) не збiглися. Ми всi жили тому, що життя – гра i свято.









