На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Згодом вiн, звiсно, спустився до мене на подвiр’я i зiзнався, що не може вибрати, хто йому дорожчий – я чи щури. Адже я без нього якось протягну – хоч i в тузi та печалi, але проiснувати зможу, – а от щури достеменно загинуть. А вiн за них вiдповiдальний. А щури тим часом нiжно м’яцкали своiми рожевими, абсолютно людськими рученятами комiрець Даниловоi сорочки, з докором на мене поглядаючи хитрими безсоромними очиськами.
Щури виявилися симпатичними та розумними. Ось тiльки вдома у нас щодня був неймовiрний рейвах: Чак дуже не любив мiстера та мiсiс Гризлi; кiшка, навпаки, iх любила i заразом любила наших папужок, причому любов ця мала суто гастрономiчний характер.
Так Гризлi у нас i мешкали, довго та щасливо. А померли, мiж iншим, в один день. Тому що переiли. Не слiд iм було у папуг корм викрадати i заiдати рiдкiсними квiточками з вазонiв, немовби iх не годували!
До речi, можна згадати тут i про хом’ячиху з травмованою психiкою – в однiй родинi довели ii завиванням пилотяга.
А про тих, хто просто приходив до будинку, щоб ми iх погодували, я й не кажу. Собаки, коти, красуня ящiрка, два iжаки. А зовсiм нещодавно цуценя в нас оселилося, пiдiбране донькою. Породи цуцик-з-пiд-кущика, крихiтне та лизюче. Назвали його Молодь.
Атож. І не дивно, що зателефонував нам у серпнi знайомий.
Дiти завили:
– Ма-а-амусю! Не переживе-е-е-е!
Звiсно ж ми поiхали на те озеро. Тiльки-но пiд’iхали – велетенський чорний кiт з гучним нявом i завиванням кинувся нам назустрiч.









