На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Часом вiн, дивлячись на коня в журналi, на свiтлинi, в телевiзорi, у мультику про трьох богатирiв або хильнувши чарку-другу в теплiй компанii, раптом зiтхав тяжко i казав: «От би менi коня… Був би у мене кi-i-iнь, ох, я б тодi…» І позаяк коня нам тримати нiде, то ми, намагаючись компенсувати нашому татовi вiдсутнiсть коня, заповнюемо домiвку всiлякою симпатичною звiриною, щоб хоч якось розвiяти його козацьку тугу.
Якось прикордонники iз сусiдньоi застави пiзно увечерi привезли двотижневе цуценя-сироту.
Потiм донька Лiна в жменьцi принесла слiпе кошеня, загорнуте в листок лопуха, – ото була морока! Годували його молоком з пiпетки, виходжували, чекали, коли оченята розплющить. І скiльки радостi було, коли одного ранку дiти заволали: прозрiв! Прозрiв! Чак допомагав iз вихованням кошеняти активно, грiв його ночами.
Данило, син мiй, всю зиму якось виховував двох жукiв – Шварценеггера-батька i Шварценеггера-джунiора. Вони вiд постiйного тепла, а може, й вiд здивування, не поснули й дуже жваво вовтузилися у своiй банцi, – одне слово, дотримувалися здорового, зовсiм не зимового способу життя, а навеснi дали потомство.
І тодi переповнилася моя чаша терпiння, i я заявила: «Або я, або цi Гризлi з iхнiми голими хвостами!» І вийшла на вулицю з парасолькою. Позаяк йшов дощ. Так я i стояла нiмим докором перед нашими вiкнами. А з вiкна на мене зi сльозами на очах дивився мiй син, нiжно притискаючи до серця щурячу парочку.









