40 днів Муса-Дага

Церковним майданом Йогонолука квапливо пробираються парафiяни, котрi прибули здалеку i тому спiзнилися. Жiнки – в яскравих, вишитих гладдю хустках, у зiбганих спiдницях. Чоловiки – в шароварах, поверх яких носять ентарi – щось на зразок жупана. Обличчя iхнi суворi, зосередженi.

Сонце сьогоднi грiе по-лiтньому, заливае свiтлом яскраву бiлизну отинькованих будинкiв. Оселi цi здебiльшого одноповерховi i нещодавно побiленi. Це – будинок священика Тер-Айказуна, будинок лiкаря, будинок аптекаря i великий мунiципальний дiм, що належить йогонолукському дуцi, мухтару[11 - Мухтар – вiйт (турец.

).] Товмасу Кебусяну.

Церква Примноження чинiв янгольських стоiть на широкому цоколi. До ii порталу ведуть просторi сходи. Засновник Аветiс Багратян наказав архiтекторовi збудувати церкву за зразком, але менших розмiрiв, знаменитоi нацiональноi святинi, яка е на Кавказi. З вiдчинених дверей ллеться спiв хору, що супроводжуе лiтургiю. Крiзь густий натовп виднiеться в темрявi, в мерехтiннi свiчок, вiвтар. Сяе золотий хрест на червоному фелонi Тер-Айказуна.

Габрiель i Стефан заходять у портал. Їх зупиняе вихователь Стефана, Самвел Авакян. Вiн нетерпляче чекае iх.

– Пройдiть уперед, Стефане, – наказуе вiн хлопчиковi. – Ваша матiнка чекае на вас.

І коли Стефан зникае в гомiнкому натовпi тих, хто молиться, Авакян рвучко звертаеться до Багратяна:

– Маю повiдомити вам, що у вас вiдiбрали паспорти. Іноземний i мiсцевий, дозвiл на проживання. З Антiохii прибули три чиновники.

Габрiель уважно розглядае обличчя цього студента, котрий уже кiлька рокiв живе спiльним життям iз сiм’ею Багратянiв.

Обличчя вiрменського iнтелiгента. Високе, трохи похиле чоло. Насторожений, глибоко стурбований погляд за скельцями окулярiв. Печать вiчноi покiрностi долi i водночас ясно виражена готовнiсть до опору, готовнiсть будь-якоi митi вiдбити удар супротивника. З хвилину Габрiель вивчае це обличчя i лише потiм питае:

– І що ви зробили?

– Мадам усе вiддала чиновникам.

– І звичайний паспорт також?

– Так. Закордонний i тескере[12 - Тескере – паспорт (турец.

).].

Багратян сходить з папертi, запалюе цигарку i в задумi робить кiлька затяжок. Тескере – дозвiл на проживання, документ, що дае право вiльно пересуватися територiею Османськоi держави. Без цього клаптика паперу пiдданий султана теоретично з одного села в iнше не мае права поiхати. Габрiель вiдкидае цигарку i виправляе плечi.

– Це означае тiльки те, що сьогоднi або завтра я маю з’явитися в Алеппо, в свою частину.