40 днів Муса-Дага

– Валi Джелал-бей, – вiн уважно оглянув спiврозмовникiв, – безперечно, великий друг нашого народу. Вiн робив нам часом добро. При його правлiннi можна було не боятися найгiршого. Але, на жаль, дружба з нами не пiшла йому на користь…

Тер-Айказун вийняв iз широкого рукава своеi ризи складену газетну шпальту.

– Сьогоднi п’ятниця. Це «Танiн» вiд вiвторка. Повiдомлення надруковано дрiбним шрифтом у непомiтному мiсцi. – Вiн прочитав, тримаючи часопис на далекiй вiдстанi вiд очей: – «Як нам повiдомляють iз Мiнiстерства внутрiшнiх справ, його ясновельможнiсть валi Алеппо, Джелал-бей, звiльнений безстроково у вiдставку».

Роздiл п’ятий

Божественна iнтермедiя

Героi Гомера борються за Скейськi ворота[41 - Скейськi ворота – захiднi ворота Троi.], i кожен вважае, що вiд його зброi залежить результат бою – перемога чи поразка. Але битва героiв – лише вiддзеркалення тiеi, яку з гучними криками ведуть над iхнiми головами боги, вирiшуючи долi людей. Але i богам невiдомо, що й iхня суперечка – тiльки вiдображення боротьби, результат якоi давно вирiшений у серцi Всевишнього, бо вiд нього виникае i спокiй, i смута.

У ту саму мить, коли пастор Йоганн Лепсiус, пiдганяючи вiзника, пiд’iжджае нарештi до великого мосту, що з’еднуе зелений Пера зi Стамбулом, вмикаеться автоматична сигналiзацiя, подзвiн, опускаеться шлагбаум, мiст, затремтiвши, стогнучи, нiби живий, переломлюеться навпiл й обидва його металевих крила повiльно розгортаються, впускаючи вiйськовий корабель у внутрiшню гавань Золотого Рогу.

– Який жах! – голосно каже нiмецькою Лепсiус.

Заплющивши очi, вiн вiдкидаеться на спинку потертого сидiння брички. Але за мить вистрибуе, пхае, не рахуючи, вiзниковi грошi i бiжить сходами вниз. Послизнувшись на апельсиновiй шкiрцi i ледве втримавшись на ногах, священик поспiшае до набережноi, де очiкують пасажирiв кiiки. Вибору немае – бiля причалу тiльки два незворушних човнярi, котрi дрiмають у своiх кiiках i, либонь, зовсiм незацiкавленi в заробiтках.

Лепсiус стрибае в кiiк i з вiдчаем вказуе перевiзнику на Стамбул. Залишилося шiсть хвилин до призначеного йому прийому в сераскерiатi – вiйськовому мiнiстерствi. Якщо навiть човняр буде гребти щосили, мине не менше десяти хвилин, поки вони перетнуть протоку.

«На тому березi, – мiркуе подумки Лепсiус, – мабуть, знайдеться хоча б якийсь екiпаж». Звiдти вiн хвилин за п’ять добереться до мiнiстерства.