Наближення. Переклади (збірник)

)

Доки ми будемо тинятися серед ночi самотнiми вулицями? Дерева додають тiнь до тiнi, свiтло у вiкнах, i ми – самотнi.

Доки ми будемо волочитись, марячи про загублену Америку любовi, серед оцих минулих автомобiлiв на розпуттях, коли ми нарештi досягнемо нашого тихого котеджу?

О любий батьку, сива бородо, самотнiй старий учителю мужностi, що дала Тобi Америка, – Харон скерував жердиною свiй пором, i Ти, вартовий човна, стоiш на недогарках i зникаеш у чорних водах Лети?

Стенлi Кюнiтц

(1905–2006)

Вiдкрийте ворота

Крiзь мiсто пекучих палаючих хмар

Я тягну життя за собою в мiшку,

Я голий бреду у спокусу тяжку —

Жене мене кровi гордливий пожар.

Ось дверi урочi, ось повно окрас

Тяжезних карбiвок з юначого шляху,

Я смертi своеi здiйму костомаху,

Я гахну разочок – однiсiнький раз,

Аж стулки застогнуть, аж форми ячатимуть.

Ім’я залишив я, а тiлом прочах.

Стою на страшному порозi.

Поручкались тяжко кiнець i початок.

Вiйна проти дерев

Вiн продав свiй газон «Стандарт Ойл»,

Вiн жартуе з сусiдами, вiн спостерiгае,

Як бульдозер, сп’янiлий бензином,

Промацуе тугу якiсть землi,

Як пiдкрадаеться пiд гiллястими небесами

До безтурботного корiння дерева.

Цей напад на куцi кущi бузкiв

Був лише сигналом до штурму

Старовинних велетнiв зеленi.

Бульдозери грубо пiдрiзували,

Шматували, калiчили, розривали —

З кожним в’язом столiття на землю гупало…

Цiлий день машини, вантаженi в’язами,

Скидали iх, зарiзаних пiд землею.

Гусеницi металевi ходили по ходах крота.

Крiт шалiв з переляку у темних своiх палацах.

Велетнi на колiна впали. Корони зеленi спали.

Тряслися в припадочнiй, як од скаженого сiверка.

Я бачив переляканi тiнi дiтей,

Що бавилися в дитинство пiд тiнями в’язiв —

Зелена сторiнка життя пилюгою покрилась.

Я бачив, як розвертались червонi фургони,

Як розганяли дитячi привиди в передмiстя,

Засмiченi димом, засмученi старiстю.

Я бачив, як за борти тiкало навтьоки корiння,

Хотiло землi торкнутись – доторкалося до гудрону.

Кричи, Мiсяцю! На цьому кутку землi

Сталось з деревами те, що сталось…

Я в свiдки беру вiдображення iхнiх конвульсiй

У маленьких люстерках проiжджих байдужих машин.