Наближення. Переклади (збірник)

Когорта вiдданих iй людей – в усiй повнотi й масштабностi цього душевного покликання – звузилася, але знае вже й приплив свiжих сил, навiть iз наймолодших поколiнь. Свою приналежнiсть до цiеi когорти на протязi десятилiть з достоiнством i честю демонструе Іван Драч.

Липень 2006 – сiчень 2007 р.

Володимир Брюгген

Харкiв

З австрiйськоi поезii

Інгеборг Бахман (1926–1973)

«Я обличчя твое ховаю…»

Я обличчя твое ховаю

Од моiх очей заплющених,

Я кохаю тебе смутно, дбайливо,

Нiби пам’ять крихту мелодii.

Я люблю тебе моiм егоiзмом,

Отруеним отрутами —

Трупами нездiйснених передчуттiв.

Я люблю твоi бажання

Лукавi, легкавi —

Нiби блакитнi прожилки

В очах п’яних звiрят…

Я люблю твоi руки блiдi, бiлi,

Оцi бiлii лiнii, цii змii,

Що зливаються

В озерцях заплющених вiч моiх…

Коли ти покинеш мене,

Моi вii пiднiмуться

Із глибини твоеi байдужостi,

І коли-небудь через тисячу лiт

Ти вколешся

об мiй погляд останнiй…

З американськоi поезii

Аллен Гiнзберг

Супермагазин у Калiфорнii

Що я думаю про Тебе, Уолте Уiтмене, коли я сновигаю завулками, коли я проходжуюсь пiд деревами з болем у скронях, з почуттям гiдностi позираючи на мiсяць уповнi.

Голодний, натомлений, я шукаю метафор по магазинах, по супермагазинах образiв, я входжу в неоновий плiд примiщення, марячи про Твоi незчисленнi повтори.

Якi персики, якi свiтлотiнi! Цiлi родини вештаються магазином – скiльки мужiв на переходах, скiльки жiнок перед горами авокадо, скiльки хлоп’ят серед помiдорiв! – i Ти, Гарсiа Лорка, що Ти там робиш внизу бiля кавунiв?

Я бачу Тебе, Уолте Уiтмене, бездiтний самiтнику, старий волоцюго, – Ти проштовхуешся до м’яса в холодильнику i позираеш на хлопчакiв з бакалii.

Я чую – Ти ставиш питання кожному: «Хто вбив цi свинячi котлети? Почому банани? Чи це не Ти, мiй янголе?»

Я блукаю туди i сюди, мiж скиртами блискучих консервних бляшанок, переслiдуючи Тебе в своiй уявi, я – унiверсальний детектив.

Ми удвох переходимо вiдкритими коридорами по нашiй самотнiй фантазii, смакуючи артишоки, дмухаючи на замороженi делiкатеси, – i завжди обминаемо касу.

Куди ми прямуемо, Уолте Уiтмене? Вже дверi зачиняються за годину. І який шлях Твоя борода обере?

(Я торкаюсь Твоеi книжки, марячи про нашу одiссею супермагазином, i вiдчуваю ii безглуздя.