Брама Расьомон (збірник)

– Прiзвище Куме[60 - Куме Масао (1891–1952) – японський письменник, друг Акутагави.] зустрiчаеться? – запитав я, стурбований за товариша.

– Куме? Мабуть, оповiдання «Срiбна монета»? Є.

– Ну i як? Яка його цiннiсть?

– Нiкуди не годиться! По-перше, iмпульсом до його написання стало вiдкриття, що людське життя е безглуздим. А крiм того, всю рiч знецiнюе такий собi менторський тон всевiдаючого знавця.

Менi стало неприемно.

– Вибачте, вельми спiвчуваю, – чоловiк з квадратним пiдборiддям насмiшкувато посмiхнувся, – але вашу «Люльку» теж згадано.

– Що ж пишуть?

– Майже те ж саме. Що в нiй немае нiчого, крiм загальникiв.

– Гм!..

– Іще ось що: «Цей молодий письменник занадто плiдний…»

– Ой-ой!

Я вiдчув себе бiльш нiж неприемно, мабуть, навiть безглуздо.

– Та не тiльки ви – будь-якому письменнику чи художнику, якщо вiн потрапить на вимiрювач, доведеться сутужно: нiякi обдурювання тут не дiють. Хоч скiльки б вiн сам свiй твiр вихваляв, вимiрювач вiдзначае дiйсну цiннiсть, i все йде прахом.

Звiсно, дружнi похвали приятелiв також не можуть змiнити покази лiчильника. Що ж, доведеться вам засiсти за роботу й почати писати речi, що являють справжню цiннiсть.

– Але яким же чином встановлюють, що оцiнки вимiрювача правильнi?

– Для цього досить покласти на терези який-небудь шедевр. Покладуть «Життя» Мопассана – стрiлка зразу ж показуе найвищу цiннiсть.

– І тiльки?

– І тiльки.

Я замовк: менi здалося, що в мого спiвбесiдника голова не особливо пристосована до теоретичного мислення.

Але в мене виникло нове запитання.

– Значить, речi, створенi художниками Зоiлii, також перевiряють на вимiрювачi?

– Це заборонено законом Зоiлii.

– Чому?

– Довелося заборонити, тому що народ Зоiлii на це не погоджуеться: Зоiлiя спрадавна – республiка. «Vox populi – vox dei»[61 - «Глас народу – глас божий» (лат.).] – цього у них дотримуються буквально. – Чоловiк з квадратним пiдборiддям якось дивно посмiхнувся. – Носяться чутки, що, коли iхнi твори потрапили на вимiрювач, стрiлка показувала мiнiмальну цiннiсть.

Оскiльки так, вони опинилися перед дилемою: або заперечувати правильнiсть вимiрювача, або заперечувати цiннiсть своiх творiв, а нi те, нi iнше iм не свiтило. Та це лише чутки.

В цю хвилину пароплав дуже хитнуло, i чоловiк з квадратним пiдборiддям як оком змигнути скотився зi стiльця. На нього впав стiл. Перекинулася пляшка з горiлкою та чарки. Злетiли газети. Зник горизонт за вiкном.