Страшні люди

Втiм, тодi я не думав про те, що президентська кампанiя скiнчиться, а з нею i грошi на мою газету.

Уперше з Романiвим я посперечався шiсть рокiв тому. Тодi ящик пива виграв я, бо народним депутатом Украiни вiд нашого виборчого округу став рухiвець з Киева, а не шеф Романiва, у якого Олексiй працював керiвником юридичноi служби.

Нинi ставки були бiльшими: Ющенко чи Янукович. Я казав, що в першому турi виграе Ющенко з перевагою в декiлька вiдсоткiв, а в другому турi перемогу з такою ж перевагою здобуде Янукович.

У штабi, який розташувався у кабiнетi завiдувачки студентським профiлакторiем мiсцевого унiверситету, ми гучно святкували перемогу Януковича. Результати пiдсумкiв другого туру по округу вже повiдомили, i вони були не такими, як на це сподiвався начальник штабу. На Дрогославщинi Янукович набрав якихось шiсть вiдсоткiв голосiв виборцiв, хоча сам Михайло Орлов запевняв вищi iнстанцii, що буде всiх десять, але вiн розумiв, що Схiд, особливо Донбас, дасть левову частку перемоги.

Охоронцi вже двiчi бiгали в нiчний магазин за горiлкою, коньяком i вином (закуски вистачало), я пив нарiвнi зi всiма, але не хмелiв, як це було зазвичай. Нiби важкий прес тиснув менi на тiло й душу, хотiлося якнайшвидше вирватися з цього штабу, пiти додому, виспатись як слiд – i забути про все, як про дурний сон.

З комп’ютера Верка Сердючка спiвала про пирiжок.

Михайло Орлов, п’яний аж дурний, який, втiм, умiв себе тримати, виголошував черговий тост, i цього разу запропонував випити за мене:

– Андрюха, я п’ю за тебе, i хто не вип’е до дна, той – падло. Пацани, нiхто так не пише, як Чернюк!

Всi схвально загудiли: о, так, так!

– Ти пам’ятаеш, як взув цього нашого пiдара, голову обласноi ради?! – Орлов мало не кричав, хоча всi його прекрасно чули. – Нi, це ж треба було йому здогадатися виставити портрет Ющенка за вiкно з гратами у власному будинку!

Всi зареготали, згадавши цей епiзод, а особливо те, як цей, непомiтний для багатьох факт, хоча багато дрогославцiв бачили загратованого Ющенка за вiкном, я умiло обiграв у однiй зi своiх статей.

– Це був шедевр, шедевр! Андрюха, як виграе Янукович, я просто хочу подивитися в очi всiм цим ющенкiвським паскудам, – продовжував Орлов, але вже не так голосно, а якось змучено, нiби й сам не вiрив у те, що каже.