Чорт зна що. Запропаща душа

– Сам увидиш, – сказав циган, i поваливши батька на ковадло, взявся його кувати, наче яку пiдкову або сокиру.

Омелько i очi витрiщив, i рота роззявив, i руки розложив вiд великого подиву. Якби не був п’яний, то, напевно, був би пiзнав, що се щось не просте, але коли хмiль гудiв у його головi, то вiн тiлько придивлявся, та дивувався до роботи цигана.

– Ну, дивись, батько вже готовий. Правда, що за моторний парубок: лише дiвчинi пiд пару! – усмiхаючись, сказав циган, показуючи на батька, як той пiдводиться з ковадла таким парубком, що, як той каже, i написати i намалювати.

– Ну, i кумедiя! – промовив Омелько.

– І-i, батьку! Хiба ще й не такi чуда водяться на бiлому свiтi? – промовив циган.

– Правду каже, – на сiм свiтi багацько чудес, – згодився Омелько.

– Ну, що ж, давай тепер свою стару, нехай ii перекую на молодицю.

Якби знов не горiлка, то Омелько, напевно, би розважив: на якого чорта менi молодоi жiнки, коли я старий? Хiба на се, щоб вона мене покинула? Прожив я зо старою двадцять п’ять лiт у спокою i злагодi, буду жити, як i перше.

– Ану, жiнко, ходи сюди!

– Та чого хочеш, старий? – спитала жiнка, ставши на порозi.

– Того, щоби ти зробилася зi староi молода, та iще така, щоби за тобою всi хлопцi бiгали, – промовив Омелько, поважно взявшись у боки.

– Чи ти здурiв?

– Та де! От мiй робiтник, циган, перекуе тебе в таку молодицю, що i сам сотник позавидуе.

– А, бодай тебе! Не знати, що вигадав! Та хiба се можна мене перекувати?

– Правда! Я з тебе таку молодицю зроблю, що аж гей, – сказав циган.

– Пек тобi, нiколи не повiрю, щоби щось подiбного можна було зробити.

– Ось, дурна, диви, якого парубка викував циган зо свого старого сивого батька, i з тебе так само зробить.

– Пожартували, буде досить. Ще стиранка не готова. Мушу докiнчити, – промовила Мотря i хотiла йти, але Омелько схопивши ii за руку, крикнув:

– Нi, стара, ти мусиш бути молодою, – i привiв ii на коваля.

– Я зачну, а ти помагай! – крикнув циган, б’ючи Мотрю молотом по головi, вiд чого вона, навiть не писнувши, впала мертва. Потiм циган пiдняв Мотрю i, поклавши на ковадло, почав кувати, наче кусень залiза, з котрого мае бути пiдкова. Омелько мимоволi, не тямлячи, що робить, чинив те саме, що циган, – тiлько з другого боку ковадла.