Тангo. На межі з потойбіччям. Остання книга

А вже б’е найдужчий благовiст – то вiдчинив у храмi царськi врата й проголосив «Благословенне царство Отця i Сина!» запрошений iз Сапогова отець Яросевич, i я нетерпляче жду, коли пiсля Богослуження посходяться до хати мого батька, славного на Запруттi вчителя, поважнi гостi, цiкавi розмови яких, пiснi та жарти я, заховавшись за вiконною фiранкою, буду уважно слухати.

Та поки що стою на горбi бiля Мельникового хреста й переношуся думками в пiсляобiднiй час, коли до Гаврилишиноi стодоли, що на Панськiй вулицi, прийдуть з Пиконева троiстi музики й завихорить бiля стодоли борза коломийка або шалений аркан.

Та на це видиво треба ще почекати: ось провiщае празник, коли можна буде напитися горiлки до упаду, п’яною жебранкою сiльський пияк Федiр Юлинин, i це теж треба вислухати:

Ой не жалуй, моя мила, що я п’ю,

Тодi будеш жалувати, як я вмру…

Як я буду в домовинi лежати,

Будеш тодi, моя наймилейша, плакати…

Ця спiванка вже давно набридла трачанам, тож перебив ii тепер глухий удар квача в песячу шкуру – прогнав галайка в язвини Залуцького лiсу, а до мене – i як той час так швидко пролетiв? – три брати Пiдлетейчуки вийшли з пиконiвських нетрiв зi скрипкою, цимбалами, флоярою й бубном – i вдарили гуцульського марша: «Ішов гуцул з полонини, а гуцулка з Банi, сiли собi пiд смереков – зробили снiдане…»

А тодi закрутилось у вихорi все село.

Долинула й до мене шалена музика – була вона такою густою, що не знала передиху мiж музичними тактами, наче музики кудись квапилися, наздоганяли або втiкали вiд когось; такою дрiбною, мов розсипаний мак, що його нiхто не в силi позбирати, а вiн сиплеться й сиплеться, заповнюе увесь простiр i подих забивае; такою тiсною, нiби музиканти вмiстилися на кружальцi мiдного грейцаря i зiступити з нього не можуть, бо довкруж мiсця немае; звуки музики перемiшуються, немов перли у кришталевiй вазi, шалений дзенькiт цимбалiв, сопiлковi завиточки, пекучi скрипковi перебори, а над усiм цим гомiнким содомом верховодить лункий бубон, що нагнiтае в боснiйську видолину всi тi звуки, мов бриндзу до бочки.