Маленькі жінки. II частина

– Сподiваюся, ти набув такоi розсудливостi не в результатi особистого досвiду? – у голосi Мег прозвучало занепокоення.

– Нi, чесне слово, нi. Але й занадто добре про мене думати не варто: для мене вино не е спокусою. Я рiс там, де воно майже такий же звичайний напiй, як вода, i майже такий же нешкiдливий. Менi не хочеться вина, але, коли красива дiвчина пропонуе, важко вiдмовитися.

– Але ж ти вiдмовишся заради iнших, якщо не заради себе? Обiцяй менi це, Лорi, щоб у мене був ще один привiд назвати сьогоднiшнiй день найщасливiшим у моему життi.

Ця вимога – настiльки несподiвана i настiльки серйозна – змусила молодого чоловiка на мить завагатися. Вiн передбачав, що його обiцянка може викликати глузування приятелiв, а глузування часто важче стерпiти, нiж будь-якi самообмеження. Мег знала, що його слово тверде i вiн стримае його в будь-якому разi, тож, вiдчуваючи свою жiночу силу, постаралася скористатися нею для блага свого друга. Вона мовчки дивилася вгору на нього зi щасливим обличчям i виразною усмiшкою, котра нiби промовляла: «Нiхто i нi в чому не може вiдмовити менi в такий день».

– Обiцяю, панi Брук!

– Дякую тобi вiд щирого серця!

– А я п’ю за здiйснення твоiх благих намiрiв, Теддi! – вигукнула Джо зi схвальною усмiшкою, здiйснюючи при цьому своерiдний обряд хрещення: змахнувши своею склянкою, вона ненавмисно хлюпнула на Лорi лимонадом.

Лимонад був випитий, обiцянку було дано й сумлiнно виконано всупереч багатьом спокусам. Так внутрiшне чуття допомогло дiвчаткам скористатися вдалим моментом, щоб надати своему друговi послугу, за яку вiн дякував iм все життя.

Пiсля снiданку всi пiшли в сад, спiлкуючись i радiючи теплу сонця й гостинностi. Мег i Джон випадково зупинилися в центрi галявини перед будинком, i Лорi одразу прийшла в голову iдея, здiйснення якоi стало заключним акордом цього незвичайного весiлля, де все було не так, як прийнято у свiтських колах.

– Усi одруженi й замiжнi беруться за руки i танцюють навколо молодих, як це робиться в Нiмеччинi, а ми, холостяки й дiвчата, розбившись на пари, маемо виробляти курбети за колом! – крикнув Лорi, захоплюючи Емi в танець на садовiй дорiжцi з такою заразливою спритнiстю й веселiстю, що всi iншi без заперечень вирiшили iх наслiдувати.