Маленькі жінки. II частина

Пан Брук навiть не сказав «дякую», але, нахилившись, щоб взяти цей неромантичний iнструмент, поцiлував свою чарiвну наречену з таким виглядом, що тiтонька Марч поспiшила вийняти носовичок, аби витерти сльози, котрi несподiвано навернулися на ii колючi старi очi.

Раптом почувся смiх Лорi, що супроводжувався вигуком, який, здаеться, порушував усi пристойностi:

– Юпiтер Амон[5 - Юпiтер Амон: Юпiтер – верховний бог у римськiй мiфологii (виконуе тi самi функцii, що й давньогрецький Зевс), а Амон – верховний бог Єгипту, його iм’я перекладаеться як «незримий», божество чорного небесного простору та повiтря.

Це повiдомлення спричинило неабияку метушню, яка ледь вляглася, коли будинок почав заповнювати натовп кузин i «свято прийшло», як зазвичай казала в дитинствi Бет.

– Не дозволяй цьому юному гiгантовi пiдходити близько до мене: вiн докучае менi гiрше за комарiв, – шепнула на вухо Емi тiтонька Марч, коли кiмнати заповнилися гостями, над якими височiла коротко стрижена чорна голова Лорi.

– Вiн обiцяв сьогоднi поводитися дуже добре. Насправдi вiн здатний бути абсолютно чарiвним, коли захоче, – вiдповiла Емi й вислизнула, щоб попередити Геркулеса[6 - Геркулес – у давньогрецькiй мiфологii син бога Зевса i смертноi жiнки Алкмени. Геркулес (вiн же Геракл) був надiлений надзвичайною силою i зробив безлiч подвигiв. Усiм добре вiдомi, зокрема, 12 подвигiв Геракла.] про необхiднiсть триматися подалi вiд дракона, але це попередження призвело до того, що юний герой взявся переслiдувати стару даму з такою самовiдданiстю, що привiв ii до цiлковитого сум’яття.

Не було нiякоi весiльноi процесii, але, коли пан Марч i юна пара зайняли своi мiсця пiд квiтковими гiрляндами, в кiмнатi раптово запанувала тиша. Мати й сестри юрмилися поруч, нiби не бажаючи розлучатися з Мег. Голос батька не раз переривався вiд хвилювання, що, втiм, лише робило службу ще красивiшою й урочистiшою.

Рука нареченого помiтно тремтiла, i його вiдповiдей було майже не чути, але Мег глянула прямо в очi чоловiка й сказала «так» з такою нiжною довiрливiстю в голосi, що серце матерi здригнулося вiд радостi, а тiтонька Марч вголос схлипнула.

Нi, Джо не заплакала, хоч був момент, коли сльози пiдступили до ii очей. Вiд цього прояву почуттiв ii врятувало лише усвiдомлення того, що Лорi пильно дивиться на неi з кумедним виразом лукавих чорних очей – виразом, в якому до веселощiв додавалося глибоке душевне хвилювання.