Чудесна країна Оз

Тiп стрiмголов кинувся на допомогу.

– Дивна з тебе коняка, Козло, мушу визнати! – вигукнув вiн. – Куди тебе понесло, коли тобi кричали «тпру!»?

– Хiба «тпру!» означае «стiй!»? – здивувалася Козла, закотивши очi, аби краще розгледiти хлопця.

– Авжеж, – кивнув Тiп.

– А дiрка в землi теж означае «стiй!», чи не так? – не вгамовувалася Козла.

– Ще й як! Якщо не перескочиш, – пояснив Тiп.

– Як дивно тут у вас! – вигукнула тварина, немов зачарована. – Та як би там не було, а що я тут роблю?

– Рiч у тому, що саме я тебе оживив, – вiдповiв хлопець, – та нiчого лихого з тобою не трапиться, якщо ти мене слухатимешся.

– Тодi я тебе в усьому слухатимуся, – сумирно погодилася Козла. – Але що трапилося зi мною якусь мить тому, коли я тебе ще не слухалася? Щось менi не по собi.

– Це тому, що ти – догори ногами, – пояснив Тiп. – І якщо ти перестанеш брикатися, то я знову поставлю тебе на ноги.

– А скiльки нiг треба, щоб стояти? – спитала Козла.

– Це кому як, – коротко вiдповiв Тiп. – А зараз, якщо не хочеш i далi лежати догори дригом, то не брикайся.

Козла нарештi втихомирилася i простягнула ноги, отож Тiпу пiсля кiлькох спроб таки вдалося перекотити ii на бiк, а потiм вже зiп’ясти на ноги.

– О, а зараз, здаеться, менi вже по собi, – з полегшенням зiтхнула курйозна тварина.

– Не зовсiм, – оголосив Тiп, уважно оглянувши Козлу. – Одного вуха як не було. Доведеться ладнати нове.

Хлопець повiв Козлу туди, де Джек марно силкувався зiп’ястися на ноги самотужки. Тiп прийшов Джеку на допомогу, а потiм узявся за нове вухо.

– Тепер, – мовив хлопець, звертаючись до свого скакуна, – слухай уважно, що я тобi скажу. «Тпру!» означае «стiй!», «но-о!» – означае «рушай!», а «вйо!» означае – з усiх нiг. Зрозумiло?

– Поки що нiчого складного, – вiдповiла Козла.

– От i гаразд. А тепер ми вирушаемо до Смарагдового мiста на зустрiч з Його Величнiстю Опудалом; а Джек Гарбузова Голова поiде на тобi верхи, бо довга дорога не для його колiн.

– Нехай iде на здоров’я, – погодилася Козла. – Коли я з вами, то все, що добре для вас, добре i для мене.

На тому й порiшили, i Тiп допомiг Джеку залiзти на Козлу.

– Тримайся мiцнiше, – застерiг вiн, – бо ненароком гепнешся – i лусне твоя гарбузова голова.

– Страшно й подумати! – аж здригнувся Джек. – А за що триматися?

– Тримайся-но, – пiсля деяких вагань вiдповiв Тiп, – за вуха.

– Тiльки не за вуха! – збрикнула Козла.