Чудесна країна Оз

 – Якщо не буде чогось важливiшого.

– Авжеж, любий тату, – мовив Гарбузова Голова, – я охоче пiду за тобою, куди б ти не пiшов.

Як Тiп випробовував чародiйство

Невисокий i досить-таки тендiтний на вигляд хлопчина, здаеться, дещо знiчувався, коли кремезний та вайлуватий чолов’яга з гарбузовою головою називав його «татком», та заперечувати, що вони рiдня, означало б довгi та нудотнi пояснення, тому, аби змiнити тему, вiн раптово запитав:

– Що, стомився?

– Анiскiльки, – вiдповiв Джек.

Дорогою Тiп мiркував, що страхопуд таки мае рацiю, i пошкодував, що зробив йому руки-ноги, як то кажуть, абияк. Але ж звiдки йому було знати, що це чуперадло, яке вiн змайстрував, аби тiльки налякати стару Момбай, вiзьме та й оживе за допомогою чародiйного порошку iз староi перечницi? Тож вiн перестав картати себе i заходився гадати, як же усунути слабкiсть у колiнах Джека.

Тим часом дорога вивела iх до лiсу; просто на узлiссi Тiп побачив стару козлу, яку колись, мабуть, залишили лiсоруби, i сiв на неi перевести дух.

– А ти чого не сiдаеш? – спитав вiн у Джека.

– А це моiм колiнам не зашкодить? – замiсть вiдповiдi спитав той.

– Звiсно, нi. Це iх лише розслабить, – оголосив хлопець.

Слухняний Джек спробував було сiсти, та щойно його колiна зiгнулися бiльше, нiж до цього при ходьбi, як ноги теж зiгнулися, i вiн просто рухнув на землю, та ще й з таким трiском, що Тiп аж перелякався: чи не зламався той бува зовсiм? Вiн одразу ж кинувся до Джека, пiдвiв його на ноги, поставив «стовпчиком» i давай обмацувати голову – чи все гаразд.

– Знаеш, а тобi все ж краще стояти, – похитав головою Тiп. – І тобi безпечнiше, i менi спокiйнiше.

– Добре, любий татку, як скажеш, – вiдповiв усмiхнений Джек, анiтрохи не засмучений своiм падiнням.

Тiп, зiтхнувши з полегшею, знову сiв.

– А що то за штука на чотирьох ногах, на якiй ти сидиш?

– Та це козла, – безтурботно вiдмахнувся хлопець.

– А що таке козла? – не вгамовувався Джек.

– Козла? Ну, дивись, е козли i е козли?, – трохи знiтився Тiп, не знаючи, що й сказати. – Козли? – вони живi. Мають чотири ноги, голову та хвiст. А от користi вiд них небагато.

– Зрозумiв, – усмiхнувся Джек. – Виходить, ти сидиш на козл?.