Вода з каменю. Саксаул у пісках

– До ребе прийшов Вiчний жид!

Рабин зайшов не сам, вiн нiколи не розмовляв з вiруючими наодинцi, бiля нього завжди стояв пахолок, який мав за обов’язок похитувати схвально головою пiд час проповiдi рабина i захоплено прицмокувати «це-це-це», – називався такий служка цецале.

Рабин погладив бороду, пiдiйшов до лахмiтникiв, довго придивлявся, морщився, врештi запитав, хто з них Вiчний жид.

Агасфер пiдвiв голову, мовив:

– Я. Я не подав води Ісусовi, коли вiн нiс хрест на Голготу.

– Вей мiр! – охнув рабин i затулив долонями лице, вiн довго не вiднiмав долонь, щоб, крий Боже, цi люди не побачили в його очах глузливоi посмiшки, потiм опустив руки i пiсля хвилини розважливоi задуми спитав:

– То ти – Агасфер?

– Агасфер, ребе, всi про це знають.

– І ти пам’ятаеш того лжемесiю, якого на п’ятнадцятому роцi правлiння кесаря Тиберiя, коли iгемоном в Юдеi був Понтiйський Пилат, а архiереями Анна i Каяфа, розiп’яли на Голготi?

Агасфер задумався, зиркнув на Арона, той пiдтакнув головою – не хотiв розвiювати у старого його вiри.

– Так, я мав криницю пiд горою, а вiн просив води, та не подав я. А тепер караюся. Але чому, чому караюсь тiльки я, коли всi такi? І спокiйно живуть, i вмирають, а я ходжу, ходжу, ходжу, забувши свiй рiд i батькiвськi могили… Ребе, поможи менi знайти людину, яка все вiддае iншим, а собi не бере нiчого… Тодi я успокоюсь i помру…

– Такого ти хочеш знайти? Вей мiр, як можна знайти такого? Навiть птахи небеснi… Але постiй, мiж своiми ти не шукав?

– Як вiн може мiж своiми знайти таку людину, коли вони не мають що вiддати, – вставив Арон.

– Шукайте – i знайдете, просiть – i дасться вам. Благословенний, в кого дорога чесна, хто в законi Господа ходить. Хто сiе iз сльозами, той збере з пiснями, – заговорив псалмами рабин, а цецале захоплено похитував головою, прицмокував, додаючи йому впевненостi:

– Це-це-це!

– Але ж здобули беззаконники меча i натягнули лука свого, щоб повалити мiзерного й бiдного, – крiзь сльози мовив Арон, згадавши Давидiв псалом.

Цецале захитав головою, але вмить спам’ятався, що цi слова вимовив не рабин. Ребе схилив голову, думав, що вiдказати, потiм спитав Арона:

– Чим ти займаешся?

– Я торгував тютюном…

– І мав з того хосен?

– Мав…

– Це не той, Агасфере, якого ти шукаеш, – позирнув рабин на старого. – А ти що робиш? – звернувся до Курковського.