На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Читай, читай…
– «Польське патрiотичне товариство, – читав Сухоровський, – органiзувало манiфестацiю варшав’ян проти генералiв, якi капiтулюють перед царем, вiдправило панахиду на честь страчених декабристiв…»
– От я i не знаю, хто такi декабристи, – перебив Йосип.
– Почекай… «Микола І детронiзований, сейм Королiвства Польського проголошуе повстання народним… Слава страченим декабристам! Пролита ними кров зiгрiвала холоднi пiдземелля, в яких мучилися польськi брати… Не проти росiйського народу пiднiмаемо зброю, ми ведемо вiйну з деспотизмом, який гнiтить його i нас.
– Ну що, Мiхале? – запитливо глянув Йосип в очi товаришевi. – Це до росiян заклик, так… Але й ми русини. Родаки… Може, вони i нас кличуть, адже кажуть: «За нашу i вашу свободу!»
Сухоровський зняв цилiндра, розгладив долонею волосся, гукнув до шинкарки:
– Пуншу, гарячого!
Довго дивився на Йосипа, в очах мiнялися рiшучiсть i вагання, потiм мовив голосно:
– Там, браце, цiкава справа розпочалася.
Чужинецький офiцер весь час до них приглядався, а зачувши, що вони розмовляють по-украiнськи, взяв свiй келих, тарiлочку з закускою i пiдiйшов до iхнього столика.
– Дозвольте представитися, – сказав по-росiйськи, стукнувши закаблуками. – Царський резидент у Львовi, полковник Брейндель! Чую, руськi ви, то хочу випити з вами за царя i отечество.
Шинкарка принесла два бокали гарячого пуншу. Сухоровський узяв свiй бокал в обидвi долонi, щоб трохи охолодити, i не пiдводив голови. Йосип i зовсiм не знав, як повестися, про що говорити з таким високим достойником.
Врештi Мiхал промовив, дивлячись у бокал:
– Так, пане полковник, ми русини, та смертi полякам зовсiм не бажаемо – вони ж такi люди, як i ми… А за росiйського царя не будемо пити. Вiн же повiсив тих, що iх декабристами назвали, а вони – росiяни… Чому ж ви…
Обличчя Брейнделя збагровiло, полковник блиснув очима.
– І будемо таких вiшати. На iмперiю руку пiднiмали!
Сухоровський, все ще не пiдводячи очей, мовив:
– Щось не можу зрозумiти подiбних до вас росiян… Європу визволили вiд французiв, а власного ярма скинути не хочете.
– Мовчать! – крикнув полковник.









