На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Мовчать!
Мiхал все дужче й дужче стискав долонями бокал, та роздавити його не мiг, це ще бiльше додало йому злостi, вiн ненависним поглядом уперся в полковника, губи стиснулися в лютiй посмiшцi, прошепотiв як тiльки мiг спокiйно:
– Кутас ти…
І вихлюпнув Брейнделевi пунш в обличчя.
Той сахнувся назад, витирався рукавом, другою рукою витягав шпагу з пiхви. Сухоровський вiдкинув масивного стола, мов пуделко. Тодi полковник повернувся i щодуху вибiг з кав’ярнi.
Ясьо заграв личакiвського штаера. Вiн щиро бажав утiшити Йосипа й Мiхала, котрим зiпсував товариську розмову якийсь приблуда, а щоб зробити iм ще бiльшу приемнiсть – не перестаючи грати, розмахнувся ногою i зi словом «сакрамент» загнав срiбну монету через увесь зал пiд шинквас.
…Маркiян вiдправив листа до Анни, i з душi спав тягар – тепер уже не перечитаеш, не поправиш i не порвеш; вiн ще раз перебiг думкою змiст листа i пересвiдчився, що все там написано добре й розумно, якби ж не тi останнi слова «тужу за вами», якi напевно розсмiшать ii або знеохотять, i вона, як доведеться зустрiтися, з погордою вiдвернеться чи вдаватиме, що жодного листа не отримувала.
Навiть намiру не мав iти до унiверситету, адже це русинський Новий рiк, там нинi слухають виклади тiльки поляки й нiмцi, проте пiсля зустрiчi з Базилевичем ноги самi його туди понесли, слова про Мауса, професора iсторii, весь час вклинювалися в плин думок про Анну, заважали, вiдтiсняли ii образ: нiмець Маус заохочуе академiкiв переходити на польський бiк, i якщо це робить нiмець, то чей справа варшавського повстання не е чисто польською, вона зачiпае, тривожить, кличе, втягуе всiх, хто ненавидить тиранiв.
Маркiян сам, без чиеiсь спонуки, дiйшов до такоi думки давно, ще в розмовi з Тадеем Василевським, але то було тiльки визначення своеi симпатii, конкретизацiя погляду на речi, а тут вiн стикаеться упритул з дiею чiтко реальною, до якоi показують дорогу, i треба йти туди або ж не йти… А чому б не до Кармелюка? Тiльки ж до нього не потрапиш, вiн опришкуе, де знайдеш його невловиме товариство, а тут поведуть аж у сам вогонь битви.









