На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ти не знаеш, який тепер у нас содом… Холодно, брудно, одне горнятко на чотирьох, слава Богу, що хоч ложку кожен мае свою, iмо бурду, зате ревно молимося i перед, i пiсля ii споживання… Нинi, колего, мудрий той, хто в кнайпi п’е, а попом служить дурень.
– Ти, звичайно, i те, i те поеднуеш, щоб триматися середини… – Маркiян свердлив Базилевича очима i думав, що з таким робив би козак Небаба з «Канiвського замку»: двома нагнутими деревами роздер би, на палю посадив, свяченим ножем горло перерiзав…
Базилевич щораз то бiльше мiзернiв, ник, губи вiд смаги потрiскалися, Маркiянiв погляд розчавлював його, судив смертним судом, i вiн перед стратою зiзнався у всьому, благаючи милосердя:
– Маркiяне, дай менi руку… Я давно усвiдомив мерзеннiсть свого вчинку, але тепер, коли увесь народ прозрiв, прозрiв i я… Академiки йдуть на той бiк, i професор Маус iх благословляе.
Маркiян повернув голову, йому гидко було дивитися на черв’яка, який, притоптаний його погордою, мов чоботом, скручуеться, вивертаеться; Базилевич побачив, що Маркiян хоче йти, заступив йому дорогу.
– Кожна людина може помилитися, – заговорив квапно, наче боявся, що Маркiян його переб’е, обiрве його каяття, i вiн нiколи вже перед ним не висповiдаеться.
– Хай тобi Бог простить… – Маркiян обiйшов Базилевича, той схопив його за плече.
– Ти побачиш, побачиш… i колись сам прийдеш подати менi руку, я заслужу на це…
– Дай то Боже… – вивiльнився вiд нього Маркiян i пiшов не оглядаючись.
Знизував плечима, наче хотiв обтруситися вiд фальшивого каяття зрадника, та коли повертав на Палацову, раптом зупинився, оглянувся: Базилевича на вулицi не було. Подумав: «А якщо не фальшиве?.. А якщо нинi я вбив у ньому щойно народжену людину?.. Таж i гайдамаки приймали в своi ряди розкаяних…»
…Ясьо Сакрамент вiд поспiльства не вимагав нiчого, а давав йому все, що мiг i вмiв.









