Вода з каменю. Саксаул у пісках

У своiй безкорисливостi вiн був подiбний до найодержимiших сподвижникiв совiстi: вiд природи надiлений здатнiстю у всьому знаходити радiсть, вiн бачив довкола себе людей, ущемлених бiднiстю, голодом, холодом, хворобами i вiд того опечалених, а що сам почував себе завжди щасливим, намагався утiшити iнших.

Правда, тi бiднi були багатшi вiд нього, голоднi – ситiшi, хворi – здоровiшi, але ж вони не знали, що комусь живеться ще гiрше, i, певне, тому печаль сушила iх обличчя, тож Ясьо Сакрамент, якого сам Господь вiдокремив вiд журби, окутавши оптимiстичним мороком його душу, веселив людей, вiд юрби не вiдокремлених, i всюди, де мiг, намагався дати iм дрiбку тiеi радостi, якоi вони самi в життi вiдшукати не могли.

По недiлях, натiшивши зранку бравурною пiсенькою хлопчакiв i промарширувавши з ними вiд Руськоi вулицi до Єзуiтського костелу за полком воякiв, вiн у засмальцьованiй магерцi, в подертому кафтанi i в тяжких вiд латок черевиках заходив до кнайпи «Унтер цвайундфiрцiг», яка мiстилася на Ринку поруч з Венецiянським палацом, виймав з-пiд пахви саморобну скрипку, яку завше носив iз собою в дерев’яному футлярi, ставав у кутку i, спрямувавши кудись вдалеч зiр iз замрiяною паволокою, грав надривнi циганськi мелодii, що мов пазурами роздирали розм’яклi вiд вина й горiлки серця клiентiв, а були ними ремiсники, безробiтнi й повii, а також баришники, якi займалися замовленнями, наймом i звiдництвом.

Ясьо зовсiм не намагався розпачливою циганщиною розжалобити чи засмутити людей: вiн знав, що вони втiшаться, коли iхнi серця роздере солодкий бiль i витече з них сукровиця печалi, – аж тодi люди будуть здатнi сприймати веселу музику, бачити великi й добрi, вже розпаволоченi очi Яся i брати з них його радiсть.

У низькiй i довгiй залi кав’ярнi, обставленiй попiд стiни високими дубовими столами, за якими можна тiльки стояти, було ще порожньо, людськi торги в новорiчний день не вiдбувалися, тротуар бiля венецiянського лева теж пустував, до кав’ярнi зiйдеться посполитий русинський люд аж увечерi – помаланкувати. Ясьо цигикнув смичком, зазиваючи клiентiв: скучно було стояти самому в порожнiй кнайпi.