На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Очi його урочо зблиснули, нiби цiеi митi вiн згадав усе свое забуте життя вiд початку, повернувся i без слова подався в бiк костелу Марii Снiжноi, не звертаючи жодноi уваги на козу, яка войовничо наставила роги; йшов утiшений, гордо викидаючи палицю, а потiм уголос заговорив:
– Я не подав води i кару маю… Але знайду такого, хто це зробить за мене… Знайду! Я всiх у цьому мiстi перепитаю, а коли хоч один погодиться черпати ii для стражденнiших, тодi я умру.
Вiн блукав весь день мiстом, зробив багато обходiв, перед вечором побачив льоншанiвську юрбу, яку вiв велетень у квiтчастiй свитi й цилiндрi, зупинився i крикнув:
– Може, ти?
Але юрба пройшла повз нього, вiдсунувши його на проiжджу дорогу; тодi Агасфер згадав свiтлолицього юнака i подався на Хорунщизну шукати.
Не знайшов. Серед ночi вернувся до свого пiдвалу на Пекарськiй. Був стомлений, але щасливий, бо – увiрував.
Львiв затих.
У Варшавi кадети школи пiдхорунжих, а з ними й поет Северин Гощинський, готувалися до штурму Бельведера.
Роздiл п’ятий
Цiлий тиждень iшла вiсть iз Бродiв, прослизаючи шепотом вiд корчми до корчми, вiд трафiки до трафiки. Була вона спочатку непевною, сумнiвною, як i бiльшiсть новин, що народжувалися десь там, у Європi, передавалася з таемничим застереженням, мовляв, це тiльки для вас, я там не був i не бачив; Лейбусь шепотiв до вуха Менделевi, Мендель – Пiнкасовi, Пiнкас – Шльомi, Шльома – Хаiмовi; вiстка обростала домислами, наче лавина снiгом, – так котилися до Львова всi европейськi новини, а в самому мiстi танули, нiкого особливо не дивували i мало хто в них вiрив – аж поки не з’являлися повiдомлення в газетах, бо Францiя зi своею Липневою революцiею була далеко, а Бельгiя, яка повстала проти Нiдерландiв, – ще далi.
Ароновi повiрили вiдразу й беззастережно.









