На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
О-о, пане Бальзамiн, тодi ми забудемо, що е на свiтi Аракан – вiльна краiна, в якiй немае анi тюрем, анi в’язнiв, наша ойчизна сама стане такою.
Соломон Бальзамiн спав, закутавшись у бiле фередже; захоплений рожевими мрiями Едмунд не помiчав цього, а Йов’яльський допитувався:
– А beda zyc w niej ludzi-i?[42 - А будуть жити в нiй люди? (Пол.)]
– Будуть, будуть, пане шамбелян! – вигукнув Едмунд.
Ржевуський взяв у долонi голову, похитував нею, крiзь пальцi протiкали сльози розчулення.
– А я поiду, поiду з вами в Аракан, – схлипнув, – подивлюся, збагну, вивчу i повернуся…
Козак пана не знав звiку,
Вiн родився на степах,
Стався птахом з чоловiка,
Бо зрiс в кiнських стременах! —
заспiвав Ржевуський, i Бальзамiн прокинувся вiд бравурноi пiснi.
Вiн притулив складенi долонi до чола, на якому чорнiла родимка iндiйського магараджi, запитав:
– Уже приiхали-сьмо до вашого замку, що ви такi веселi?
– Ще трохи, ваша свiтлiсть, ще трохи, i ви побачите розкiшний палац, власнiсть мого двоюрiдного брата Леонтiя, який живе у серцi Польщi – Варшавi.
– A sa w tym zamku ludzi-i?[43 - А в тiм замку е люди? (Пол.)] – знову запитав Йов’яльський.
– Ми там будемо, ми, пане шамбелян!
Бальзамiн опустив долонi, поглянув на щасливе обличчя Ржевуського i вдоволено посмiхнувся.
Ридван зупинився. Пан Едмунд вiдчинив дверцята, вийшов, допомiг зiйти Бальзамiновi i Йов’яльському й маестатичним жестом показав на шпилi замку, що проступали крiзь ранковi сутiнки.
…Агасфер iшов своiм звичним недiльним маршрутом, наче нiчого нинi з ним i не трапилося, одне тiльки, що не пiдводив на зустрiчних допитливого погляду: був задуманий.
Заклавши руки за спину й затиснувши в долонях голову палички, що волочилася за ним i видзвонювала закованим кiнцем об камiння, вiн квапно крокував, нiби мав до когось пильну справу.









