Вода з каменю. Саксаул у пісках

– Та розповiдайте вже, розповiдайте, вашмосьць, – пробурмотiв невдоволено Бальзамiн i знову зiмкнув повiки.

Отже, його свiтлiсть князь повинен знати, що в родi Ржевуських були й гетьмани вiльноi колись Речi Посполитоi, i прийде час, коли цей рiд у нинiшньому колiнi очолить народ Польщi в боротьбi проти нiмецько-росiйськоi неволi. Вiн, Едмунд, уже багато рокiв пише фiлософську працю, яка стане полiтичним звинуваченням австрiйськiй i росiйськiй iмперiям; ту працю вiн розмножить у сотнях спискiв i розповсюдить iх серед польськоi аристократii – тодi вона прокинеться до боротьби за волю.

Нi, нi, вiн зовсiм не торкаеться сучасноi полiтики завойовникiв: Ржевуський на пiдставi праць Гераклiта, Платона, Епiкура, Марка Аврелiя доведе неминучiсть загибелi iмперiй – його праця буде iдеологiчною основою боротьби. А повстання пiднiме двоюрiдний дядько Едмунда – Вацлав Ржевуський, дiдич Савранi на Волинi.

Пан Бальзамiн нiчого не чув про Вацлава Ржевуського – славного Ревуху, про якого украiнський люд уже й пiснi склав? Е-е, то послухайте, вашмосьць!

Едмунд заспiвав, сам собi диригуючи вказiвним пальцем:

Ой, поiхав Ревуха по морю гуляти,

Перевiсив через плечi сагайдак багатий.

Грай, море, сине море, чорне море,

Галагiгi-гей!

Галагiгi, галагiгi, галагiгi-гей!

– А со to jest galagigi?[39 - А що означае – галагiгi? (Пол.)] – засвiтилися з очей Йов’яльського два лiхтарики.

– У цьому пiсенному вигуку виливаеться козацька буйнiсть, пане шамбелян, – пояснив Едмунд.

– Ревуха збирае пiд свою булаву украiнських козакiв.

– A kozacy – to ludzi-i?[40 - А козаки – то люди? (Пол.)] – допитувався Йов’яльський.

– То лицарi, пане шамбелян, якi колись через нашу окрутнiсть воювали проти нас, а тепер iх треба воскресити…

– І oni pоjda na moskali-i?[41 - І вони пiдуть проти москалiв? (Пол.)]

– І на австрiякiв, пане шамбелян! О-о, мiй дядько – велика людина, ви чуете, ваша свiтлiсть князю? Вiн багато рокiв провiв у Арабii, вернувся звiдти емiром, як оце ви – iндiйським князем, вiн так i назвав себе емiром Тадж-ель Фегером, вiн заснував у Савранi бiля Старокостянтинова новий Запорозький кiш! У нього е своi спiвцi й лiрники, вiрний друг емiра славний стихотворець Тимко Падура уже пiшов по Украiнi будити лiрою народ, який проголосить Вацлава своiм гетьманом Ревухою, i поведе вiн, на бiлому конi, стотисячну козацьку армiю на битву.