На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
До серця волоцюги добирався туск. Інша справа з клепарiвськими хлопаками красти на святоюрському ярмарку в мужикiв сало та ковбаси чи забивати баки пейсатому Мордковi на Ринку й потягнути на його очах з крамницi лисяче хутро або ж засунути руку в касу; зовсiм iнше дiло – зупинити бричку на Замарстиновi й обчистити кишенi у вельможного пана, – але ось ця ремiснича кривавиця, якоi не зможе вiддати шанувальникам його вистави, буде мучити i в тюрмi, якщо вже доведеться.
Вмостився у крiсло в першому ряду, де завжди сидiв на спектаклях своеi «Ганнусi», i смiшно йому стало, коли змiркував, що, крiм доволi прибуткового основного промислу, вiн для якоiсь мари займався такими дурницями, як театр, з чого не мав заробiтку навiть на кольонську воду[34 - Одеколон, парфуми.
Тих пiсень – батярських, жартiвливих i таких, що сльозу витискали, – записав тьму-тьмущу, коло десятка зошитiв.
Отож тодi, затягнувши пояса, вiн подiбними до пiсень вiршами написав свою «Ганнусю з Погулянки», i здалася вона йому не гiршою, нiж «Сирена з Днiстра» з ii придуркуватим Тереферцiем – Сухоровський не пропускав жодноi вистави в театрi i своiх хлопакiв теж деколи брав з собою.
Полiцiя нюшкувала по Замарстиновi й Клепаровi пiсля надто зачастiлих нiчних грабункiв, намацала пiдвал Сухоровського, зробила обшук, але нiчого не знайшла, а Мiхаловi шеврони поховалися хто зна й де. Промисел припинився, а iсти щось треба було, то пiшов Сухоровський iз своею п’есою, польсько-русинською мiшаниною писаною, до самого директора театру Камiнського; той прочитав ii й купив за п’ятдесят ринських з правом одного процента вiд проданих квиткiв.









