На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франческо Петрарка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
📚 Читайте "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Без болю й скрухи рушу
В обiйми смертi передчасно,
бо сподiванням тiшусь,
що знайдуть мир i тишу
дух змучений i плоть нещасна:
душа – в блаженнiй високостi,
в могилцi серед квiтiв – костi.
Якби ж то повернулась
в розмай гордячка мила,
нехай би, озирнувшись на долину,
там поглядом ковзнула,
де в перший раз уздрiла
мене в благословенну днину;
побачила б там каменину —
надгробок мiй непишний —
i нiжно б так зiтхнула,
що стиха б сколихнулась
могилка, а вона, невтiшна,
сльозу змахне габою
i до небес обернеться з журбою.
Весняним цвiтом крони
на неi засiвали;
(менi коштовний спогад досi)
вона немов на тронi:
ii оповивали,
хмаринки цвiту, i на коси
спадали золотоволосi,
i на ii тунiку,
убравши у перлини
ii саму й долину;
сiдали пелюстки на рiку,
i тихе те кружляння,
здавалось, дихае коханням.
Я завжди твердив
у трепетi побожнiм:
Вона прийшла iз райських кущiв —
я знаю твердо.
Лик вельможний,
манери, мова, смiх живлющий
зачарували мою душу,
мене вiд гордих iстин
безжально вiдiрвали.
Що робиш тут? – мене питали.
Я тут в гаю тiнистiм
такий шукаю спокiй,
якого не знайду в обителi високiй.
Якби тобi удосталь тi оздоби,
яких собi бажаеш,
могла б ти помiж люди вийти з гаю.
Разом з братом Герардо Франческо зiйшов на верхiвку однiеi з гiр Воклюзу, Мон-Ванту («Вiтряноi гори»), що височiе на 1912 м над рiвнем моря i добре вiдома вболiвальникам «Тур де Франс» як частина маршруту престижних велоперегонiв i мiсце загибелi необачного британця Тома Симпсона.
Однак далi в життi Франческо Петрарки вiдбуваеться подiя не тiльки значима, але набагато публiчнiша за все, що траплялося з ним досi: дiйство, що розтяглося, в цiлому, на кiлька тижнiв: увiнчання Петрарки в Римi навеснi 1341 року золотим лавровим вiнком як короля поетiв. Звiсна рiч, цей епiзод не обминае жодна бiографiя поета, та й сам вiн не пропускав нагоди прямо i непрямо про нього згадати.










