На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франческо Петрарка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
📚 Читайте "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Не минуло й два роки, як Господь забрав його[29 - Джакопо був зарiзаний своiм неврiвноваженим незаконнонародженим сином Гульельмо. Для надгробка свого друга i покровителя Петрарка склав шедевральну епiтафiю латиною.] вiд мене, вiд вiтчизни та вiд свiту. Втiм, якщо тiльки любов не заслiплюе мене, нi я, нi вiтчизна, нi свiт не були гiднi його.
[40] І хоча йому спадкував його син[30 - Франческо да Каррара І Старий.], чоловiк виняткового розуму i шляхетностi, який, за прикладом батька, завжди виявляв до мене любов i шану, я, втративши того, з ким мене особливо еднала рiвнiсть рокiв, знову повернувся до Францii, нездатний сидiти на мiсцi не стiльки через бажання знову побачити те, що вже тисячi разiв бачив, скiльки заради того, щоб, подiбно до знидiлого вiд чекання, перемiною мiсця заспокоiти тугу.
Таемниця мого зцiлення,
або Книга бесiд про байдужiсть до мирського
(Сповiдь)
Вступ
Обсiдають мене, i доволi часто, роздуми про те, як ми приходимо у це життя i як пiдемо з нього; тож нещодавно, розмiрковуючи з цього приводу – не у дрiмотi, яка, трапляеться, огортае пригнiчений бездiяльнiстю хворий дух, а в ясному розумi, – я побачив перед собою жiночу постать у блиску краси i невимовного сяйва, яких нездатна осягнути людська уява.
Дiво, чи як тебе звати? Безсмертне-бо в тебе обличчя
Й голос нелюдський…[31 - Вергiлiй. Енеiда, I, 327—328. – Тут i далi цитати з Вергiлiевоi «Енеiди» у перекладi Михайла Бiлика за редакцiею Бориса Тена.
«Я та, – вiдповiла вона, – яку ти оспiвав у нашiй «Африцi», з точнiстю i вишуканiстю, гiдною фiванського Амфiона, i якiй ти своею витонченою поетичною майстернiстю спорудив дивовижний осяйний палац на крайньому заходi, на верхiвцi Атласу. Тож слухай мене спокiйно i не лякайся, зустрiвшись вiчна-вiч iз тiею, котра тобi давно i добре знайома, що ти алегорично й сам засвiдчив».










