На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Автор
Дата выхода
25 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франческо Петрарка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір,
своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.
📚 Читайте "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До нащадків моє послання; Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І от якогось разу, блукаючи пагорбами, що за рiчкою Енца, я дiстався гаю на околицi областi Реджо, що називався Пiяна; i тамтешнiй краевид справив на мене таке враження, що я знову взявся до перерваноi роботи над «Африкою»: згаслий, здавалося, пломiнь натхнення знову розгорiвся; я трохи написав того ж таки дня i в подальшому писав якусь дещицю щодня, аж доки, повернувшись у Парму i пiдшукавши собi порожнiй затишний будинок, який згодом викупив i який досi належить менi, за такий короткий час i з таким завзяттям довiв цей твiр до кiнця, що й сам нинi дивуюсь тому.
[36] З тих краiв я повернувся до джерела Сорга, у свое заальпiйське усамiтнення…
[37] Тривалий час по тому завдяки чуткам, що розходились про мою славу, я здобув прихильнiсть Якопо Каррари Молодшого[27 - Джакопо да Каррара ІІ, падуанський «авторитет», «капiтано дель пополо», мовою тих часiв. Здобувши владу шляхом обману i полiтичних убивств, показав себе мудрим тираном i покровителем мистецтв.], чоловiка виняткового, з яким навряд чи хто з iталiйських володарiв того часу мiг би рiвнятись, а радше, я вважаю, нiхто.
[38] Отак, хоч i не одразу зважившись i затримавшись принагiдно в Пармi та Веронi, я вирушив у Падую, де цей блаженноi пам’ятi чоловiк прийняв мене не тiльки по-людськи щиро, але так, як у небесах приймають щасливi душi, – з такою радiстю i такою безмежною любов’ю i нiжнiстю, що, не сподiваючись сповна змалювати цей прийом словами, вважаю за лiпше промовчати.
[39] Але ж, гай-гай! Немае нiчого тривкого помiж смертними, i те, що на початку видаеться солодким, наостанку виявиться гiрким.










