Рожева Миша

Вони постоять-постоять три-чотири роки, а потiм розходяться по домiвках.

– Ми хочемо визволити наших батькiв iз Дна, – зiзнався Клоп.

– Визволити? Я тобi визволю! – загарчала на нього Пiпа, збiльшуючись у розмiрах вiд сказу. – Заборонено законом. Звiдси нiхто не повертаеться без дозволу Короля. А з Королем зустрiчей не бувае. Отже, нiчого вам тут робити!

Матiас злякався, що нас не пустять на Дно.

– Добре! – примирливо сказав вiн. – Пропустiть iх як наших жертв. Ми знайдемо iм застосування!

– Вiзьмiть перепустки, – подивилася йому в очi Пiпа.

– Привидам – два червоних, а вам як жертвам – чотири зелених. Причепiть iх на одяг з лiвого боку грудей i нiколи не знiмайте!

– А для Рожевоi Мишi? – запитала я.

– У вас ще миша?.. Ти теж жертва? – запитала Пiпа.

Рожева Миша гордо пiдняла голову:

– Ось iще! Я – всюдисуща Рожева Миша!

– Ах, пардон! Ми вас прекрасно знаемо! – раптом Жаба-Прикордонниця трохи злякалася. – Ось вам вiпове посвiдчення.

– Липове? – в гнiвi вигукнула Миша.

– Як можна! – зовсiм принишкла Пiпа.

– Це посвiдчення для наших найвсюдисущiших гостей. Воно – бiле!

Рожева Миша прямо таки вирвала з рук Пiпи бiлу перепустку, встала на заднi лапи, причепила посвiдчення до грудей i сказала нам рiшуче:

– Ходiмо!

– З вас двадцять дiрок за перепустку! – встигла прокричати Пiпа.

– Яких ще дiрок? – здивувалася я.

– На Цар-Днi мiсцева валюта – грошi-дiри! – пояснив Матiас. – Наймогутнiша валюта в свiтi, забезпечена не нiкчемним золотом, а самою вiчнiстю.

Це тобi не якийсь там фунт стерлiнгiв! Земне життя не гiдне пiдводних дiрок!

– Точнiше, з вас тридцять п’ять дiрок! – безапеляцiйно заявила Пiпа, побачивши, що ми забарилися.

– Прошу вас, тридцять п’ять дiрочок! – Матiас iз готовнiстю вийняв з кишенi купюру вартiстю якраз у тридцять п’ять дiрок.

Квитанцii вiд Пiпи ми так i не дочекалися.

– Вiдразу видно, що Дно! – процiдила крiзь зуби Рожева Миша.

Роздiл 2

КЛУБОК СЛІВ

Ми вийшли з митноi зони. На портовiй площi пролунали оплески.

Нас зустрiчала юрба десь у двiстi чоловiк. На нас надягли пахучi вiнки, як на Гавайських островах, i видали пластмасовi пакети з подарунками.

– Це тут така традицiя, – сказала Миша, – зустрiчати утопельникiв вiнками i подарунками. Натовп пiдставний – iз жебракiвбюджетникiв. Посмiхайтеся i дякуйте. Подарунки так собi, – пошепки додала вона. – Як на шкiльнiй новорiчнiй ялинцi!

Ми подякували натовп за шоколадки i печеньки i рушили до стоянки таксi.