На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Рожева Миша» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Рожева Миша

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Рожева Миша" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Рожева Миша" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віктор Єрофєєв) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Віктор Єрофєєв (народ. 1947 року) – російський письменник, літературознавець, теле- і радіоведучий. У видавництві «Фоліо» цьогоріч вийшов у світ його найрезонансніший твір – роман «Русская красавица».
Новий роман В. Єрофєєва «Рожева Миша» – соціально-політична казка для дорослих, що, за визнанням автора, сама склалася у спостереженні реалій російської дійсності трьох «посткримських» років як гостра сатира на неї. Дію роману передано за допомогою ігрового сюжету, який відсилає нас до керроллівської «Аліси…». Тільки героїню звати Маруся Менделєєва і подорож її має інше, куди глибше підґрунтя… Батьків дівчинки під час прогулянки на яхті потягло на Дно місцеве Зло. І кмітлива не по роках Маруся вирушає їх рятувати… Цар-Дно – це російське «днище», охоплене «епідемією безглуздя», де гротескно матеріалізуються всі негативні прояви нинішнього російського життя з його псевдоцінностями так званого «русского мира», для збереження ідеї якого все міцніше закручуються гайки… Провідниця і помічниця Марусі у цьому підводному царстві – Рожева Миша, звичайна іграшка, яка, як виявилося, володіє надздібностями…
📚 Читайте "Рожева Миша" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Рожева Миша", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У мами луснула нарядна сукня. Я подумала: вiн iй висмикне ноги, як ляльцi. Я почула, як мама застогнала, i менi стало ii дуже шкода. Але тато ii не жалiв. Вiн так сильно ii не жалiв, що вона закричала, а тато, нагнувшись над нею, голосно дихаючи, закричав у вiдповiдь. «Ну, все, – подумала я, – кiнець сiм’i!»
– Тату! – закричала я, вискочивши в кiмнату. – Досить!
Мама конвульсивно обсмикнула сукню. Вона пiдскочила з пiдлоги й пiдбiгла до мене. Обняла. Придивилась до мене:
– Що в тебе з обличчям?!
– Що з обличчям? – Я схопилась за лице.
– Іване! – закричала мама. – Ти подивись, що з ii обличчям!
– Жах! – пiдбiг тато. Затулив свое лице руками. – Що з нею зробили?
– Що зi мною зробили? – Я вирвалася з рук мами, кинулася в ванну, зачинилась.
Подивилася в дзеркало. Менi стало зле. На мене дивилась моя карикатура. Обличчя можна було впiзнати, але воно стало недоладним. Вуха витягнулися й вiдкопилилися. Мое гарне чоло стало спадистим. Щоки впали. Розпух нiс.
Я заревiла в голос. Упала на кахель. Не знаю, скiльки минуло часу… Я прийшла до тями, коли мама присiла до мене. Взяла за руку. Дивно поглядаючи на мене, повела до спальнi. Поклала на лiжко i сiла, обхопивши чоло долонею.
– Як це трапилось? – влетiв у мою спальню тато. – Хто спотворив тебе? Нi, це несумiсно з моiм життям!
– Це мине! – авторитетно заявила мама.
Тато замовк, пiдкорюючись жiночим таемницям. Навшпиньки вiн вийшов зi спальнi.
– Мамо, знаеш, хто приходив до мене в кiмнату? Гiтарист!
– Коли? – стрепенулася вона.
– Перед тим, як я заснула.
– Не може бути! Вiн пiшов разом з гостями.
– Чесне слово!
– І що?
– Вiн кликав мене на морське Дно. Говорив, ми з тобою будемо жити у нього в пiдводному Кремлi! Називав тебе лимонним деревцем…
– Правда чи що? – не стримала усмiшки мама.
– Ну да… А коли я вiдмовила йому, вiн сказав: подивися на себе в дзеркало! Мариш!
– Вiн тобi наснився, – рiшуче сказала мама.
– Це вiн – КРАБ?
Мама приклала пальця до губ, поцiлувала мене:
– Не переживай! Усе виправимо! Тепер косметологи роблять будь-яке лице, – запевнила вона i пiшла до дверей.
* * *
Але тут знову увiрвався тато. Вiн був невтiшний. Вiн рвав на собi волосся.





