Нічний молочник

– Вибач! Мабуть, з кимсь випив уночi…

– З ким ти мiг випити вночi? Ти ж i вдень не п’еш!

Семен знизав плечима i тут-таки вiдчув бiль у лiвiй ключицi. Потер болюче мiсце рукою. Знову пiдвiв очi на дружину. Та плакала. Богу дякувати, мовчки.

Веронiка, витираючи рукою сльози, вийшла в коридор i стала перед важкими залiзними дверима. Далi рiшуче вiдчинила броньованi дверi i рвучко зачинила iх за собою. Гуркiт пролунав сходами.

Коли гримотiння стихло, знизу дочулися кроки. Веронiка поправила махровий халат i зиркнула вниз.

– Що, зачинилися? – спiвчутливо запитав вiн.

– Протяг, – пояснила вона сусiдовi. – Зараз Сеня вiдчинить! – сказала i натиснула на кнопку дзвiнка.

Сусiд, як на зло, стояв i так само чекав, наче бажаючи впевнитися, що iй справдi не знадобиться його допомога. Коли Веронiка черговий раз натиснула на дзвiнок, Ігор зворотним боком долонi гримнув у дверi. Гуркiт знову наповнив пiд’iзд.

– Та ви йдiть! – попросила сусiда Веронiка.

Ігор кивнув i рушив до своiх дверей – якраз навпроти. Зупинився. Ще раз озирнувся.

– Сьогоднi вночi аптекаря вбили, тут поруч, – сказав вiн. – Хороший був чолов’яга. Грибник хоч куди. Знайомих власними лiками лiкував, краще за будь-якого Кашпiровського!

За спиною Веронiки брязнув ключ, i вона плечима вiдчула рух повiтря, стривоженого дверима, що вiдчинились i зачинились.

За мить прочинились i ii дверi.

– Ти то йдеш, то приходиш, – Семен дивився на дружину, з його обличчя читався подив, погляд був таким же сонно-втомленим.

– Пропусти! – Веронiка вiдштовхнула його вбiк i забiгла до коридору.

Стала перед дзеркалом i з гiркотою у поглядi оглянула свою зроблену вчора зачiску, якоi чоловiк досi не помiтив.

«Якщо б iще трiшки коротше, вийшла б «брюнеткагаврош», – подумала Веронiка. – Ну й добре! Рано ще менi короткими зачiсками себе молодити!»

6

Мiсто Бориспiль. Вулиця 9 Травня

– Мурику! Мурику! – до Дiми, який намагався заснути, долинув голос Валi, його дружини.

Тiеi ж митi з двору дочулося неприемне гарчання сусiдського бультер’ера на прiзвисько Кiнг. Собака був такий же паскудний, як i його господар. Вiн, замiсть того, щоб вигулювати собаку, просто виганяв його надвiр, i той за мить опинявся на подвiр’i Дiми й Валi, де справляв своi потреби, ганяв кота Мурика, якщо той був поряд, а далi повертався на свою територiю.