Нічний молочник

Вона менi й сказала, що живий Мурик, але провалився до глибокоi ями й не зможе звiдти вибратися, поки до тiеi ями ще чогось не кинуть. А ще сказала менi, що я голос Саваофа ввi снi чутиму. І голос цей промовлятиме: «Вiн повернеться!» А я повинна рахувати, скiльки разiв вiн цi слова скаже. І тiльки-но я тринадцять разiв його почую, Мурик повернеться. Ну, я iх, цi слова, лише сiм разiв увi снi чула. А потiм ти сам його знайшов… Екстрасенси ж вiд диявола. Виходить, я одночасно i в Бога, i в диявола допомоги просила. От i сталося так, що одного Мурика нам Бог повернув, а iншого – диявол.

Дiма спробував збагнути щойно сказане дружиною, але не змiг. Мабуть, усе через безсонну нiч. От i обличчя його через мисленневу невдачу насупилося, стало сердитим.

– Тобто це один i той самий кiт, лише рiзними шляхами нам присланий, – додала Валя.

– Ти що, в секту пiшла? – перелякався Дiма, вперше почувши вiд дружини дивнi довгi речення.

– Я лише двiчi була, – зiзналася Валя. – Думала, це поможе Мурика повернути…

Дiма подивився на Валю скляним поглядом.

– Я до гаража пiду, менi треба самому побути, – сказав вiн i вийшов у коридор.

Уже всiвшись у своему затишному, але все-таки холодному гаражному куточку на маленьку дерев’яну лавочку i ввiмкнувши саморобного електронагрiвача, Дiма хлюпнув i собi чарочку самогонки, щоб зiгрiтися i зiбратися з думками. Пригадав у деталях той день, коли вантажники привезли валiзу. Згадав, як Мурло нализався рiдини з ампули й вибiг з гаража просто пiд колеса велосипедиста.

«От я його зараз перевiрю!» – вирiшив вiн.

Пiшов додому, взяв схудлого кота разом з ганчiркою, на якiй вiн лежав. Принiс до гаража. Випив iще чарку, а далi вийняв ампулу з коробки, вiдламав iй кiнчик i витрусив вмiст на тарiлку, до якоi примерзла недоiдена шпротина. Поставив тарiлку перед котом. Той повiв носом. В очах заграли вогники. Гарячково пiдсунувся до тарiлки й вилизав усе до останньоi краплi.

Дiма, що спостерiгав за котом, лише хмикнув.

«Може, пiти й зазирнути в той колодязь? Ану ж i цей – самозванець?» – подумав вiн, але вiдразу заперечливо хитнув головою на таку думку.

Не хотiлося йому зараз нiкуди йти.

28

Киiвська область. Макарiвський район

Село Липiвка

Наступний ранок в Ірини почався теж солодко, як у дитинствi. Вона лежала пiд однiею ковдрою з Ясею майже до дев’ятоi ранку.