Нічний молочник

Застiльнi розмови «лижникiв» погучнiшали, й до Семена iнколи долiтали цiлi фрази. На свое здивування, Семен збагнув, що сперечаються про церкву, яка, мовляв, з церков краща.

Багаття знову розпалили, але цього разу явно задля романтики, а не задля свiжого шашличного жару. Запах вiд вогнища йшов ялицевий, смолистий. А на сосновому жарi шашликiв не смажать – це кожен хлопчисько знае.

Нарештi розмова затихла, i Семен зрозумiв, що пiкнiк наближаеться до кiнця. Пiдiйшов до галявини. Зачекав, поки «лижники» повставали з-за столу.

Двое вiдiйшли до мангала, в якому, потрiскуючи, горiв вогонь. Двое iнших лишилися за столиком.

Геннадiй Іллiч, перш нiж сiдати до авта, поманив Семена пальцем.

– До мене поiдемо, – сказав приязним, але втомленим голосом. – Хочу друзям щось показати. Твоiм чаю наллемо, – кивнув вiн на хлопцiв-охоронцiв, що стояли вiддалiк.

«Нива» й «дев’ятка» iхали слiдом за трьома джипами. Виiхавши на трасу, повернули праворуч, убiк Обухова. Кiлометрiв через десять звернули лiворуч, i асфальтова дорога почала петляти вздовж високих парканiв, за якими росли такi ж високi молодi сосни, як i в лiсi.

Нарештi джипи пригальмували i в’iхали у вiдчиненi ворота. «Нива» й «дев’ятка» залишилися на дорозi бiля огорожi. Семен з Володькою зайшли на територiю. Своiм хлопцям Семен дав команду з машини без потреби не виходити.

За парканом пряма, освiтлена приземкуватими лiхтарями дорога вела просто до масивного триповерхового особняка.

– Гей, Сеню, давай, поквапся! – долинуло з боку джипiв, якi стояли вже бiля схiдцiв будинку.

Семен пiддав ходу. Вони пiдiйшли до чотирьох «лижникiв», i Геннадiй Іллiч рiшучим кроком повiв усiх розчищеною стежиною за будинок.

Тут уже не було нiякого освiтлення. Снiг у сутiнках здавався сiрим, а стовбури сосен – акварельно-чорними.

– Усi тут? – командирським голосом запитав господар садиби.

І, не чекаючи вiдповiдi, посвiтив кишеньковим лiхтариком на найближче дерево, до якого була прикрiплена залiзна скринька з червоним зигзагом попереджувальноi блискавки.

Господар вiдчинив дверцята скриньки, i, присвiчуючи собi лiхтариком, узявся за важiль рубильника й рiзко пiдняв його вгору. Блиснула iскорка, але куди iй було змагатися з кiлькома потужними прожекторами, закрiпленими на висотi десяти-дванадцяти метрiв на стовбурах сосен. Прожектори з трьох бокiв освiтили викладену з червоноi цегли церкву з трьома позолоченими банями.