Нічний молочник

Адже тут у матерiв забирали молоко, а натомiсть давали грошi, яких, зрештою, вистачало i на молочну сумiш рiдним дiтям, i на недороге сiльське життя, i на дорогу до Киева й назад.

Іра вже знала кiлькох самотнiх мам таких самих, як i вона.

– Це для депутатських мамусь, – сказала якось Ірi Настя з-пiд Бишева. – Вони вiдразу пiсля пологiв спецiальнi пiгулки приймають, щоб молока не було, i щоб груди молодими зберегти, а самi своiх дiтей нашим молоком годують.

Іра повiрила. Вона не думала лихого про подiбних матусь.

Змалку не вмiла думати погано про людей, навiть про справдi лихих. Єдине, чого б iй хотiлось, то це глянути хоч краечком ока на малюка, якого годують ii молоком.

Але сьогоднi на зворотному шляху iй довелося бiльше години стояти в маршрутцi. Може, це стояння, та ще з похиленою головою, так змучило ii, що вона цiлу дорогу шкодувала й себе саму, що була наче дiйна корова, i Ясю, що змушена при живiй i здоровiй мамi пити розчинений молочний порошок i залишатися на цiлий день з бабусею.

Виплакавшись, Іра заспокоiлась. Повечеряла. Здавалося, що груди, випорожненi три години тому, поволi знову наповнюються молоком. Зайшовши в кiмнату до мами, взяла на руки Ясю i пiднесла ii до персiв. Крихiтка присмокталась, жадiбно заворушила губками, вiд чого Ірi стало лоскiтно i трiшки боляче. Але на обличчi в неi заграла посмiшка.

– Гляди, не балуй ii! – почула вона голос матерi. – А то побачать завтра, що в тебе мало молока, скажуть бiльше не приходити…

– А я на нiч iще поiм, – без жодноi образи на материнi слова вiдповiла Іра.

Перед сном, з’iвши канапку з салом i ще одну тарiлку пюре, Іра розчинила в мисцi темно-зелену фарбу для тканин, придбану в Киевi, i замочила в нiй свою сiру пухову хустку. Щоб хустка не вийшла надто темною, долила ще води.

8

Киiв. Вулиця Рейтарська

Помешкання номер 10. Полудень

Уранцi Веронiка полюбляла одягати спортивний лижний костюм. У цьому костюмi вона виглядала такою грацiйною i свiжою, що сама думка про ранкову зарядку чи похiд до фiтнес-студii викликала iронiчну посмiшку на ii милому личку.

Сьогоднi iй вдалося понiжитися у лiжку до пiв на одинадцяту. І ось тепер, коли вона остаточно прокинулась, iй захотiлося витратити трохи енергii на домашнi справи. Веронiка витерла пилюку з мiкрохвильовки, з пiдвiконь. Потiм узялася за прання.

Завантаживши в машину-автомат усi бiлi речi, Веронiка раптом згадала про Семенову сорочку.