Тік-Ток з Країни Оз

Їi погляду вiдкрилося настiльки дивовижне видовище, що вона вражено завмерла вiд здивування.

Величезна оранжерея була повнiстю заповнена розкiшними кущами троянд у великих глиняних горщиках. Довгi стебла увiнчували незвичнi розкiшнi квiтки – по однiй на кожному кущi. Вони солодко пахли й переливалися усiлякими тонами i вiдтiнками, а в серединi кожноi троянди виднiлося миловиде дiвоче личко.

Коли Бетсi з Хенком увiйшли до оранжереi, всi троянди у дрiмотi схилили своi витонченi голiвки, прикривши очi.

– Перепрошую, – затинаючись, вимовила Бетсi, почервонiвши вiд збентеження.

– О-о-ох! – в один голос вигукнули троянди – у них вийшло щось на зразок хору з зiтхань.

– Який жахливий шум, – додала одна з них.

– Та це просто Хенк, – сказала Бетсi, й, немов пiдтверджуючи ii слова, ослик знову видав гучне «І-а!».

Троянди вiдвернулися, наскiльки дозволяли стебла, i затремтiли так, нiби хтось взявся трясти кущi. Грацiозна Мускатна Троянда, задихаючись, промовила:

– Як це жахливо!

– Нiчого жахливого тут немае, – обурилася Бетсi. – До голосу Хенка треба просто звикнути, тодi пiд нього навiть спати можна.

Злегка оговтавшись вiд страху, троянди поглянули на ослика, i одна з них запитала:

– Цього дикого звiра звуть Хенк?

– Так, Хенк – мiй вiдданий i добрий товариш, – вiдповiла дiвчинка.

– І-а! – тiльки й мiг сказати Хенк, i вiд його рiзкого голосу троянди знову затремтiли.

– Будь ласка, йди звiдси! – звернулася до ослика одна з них. – Хiба ти не бачиш, що ми всi тебе боiмося i це заважае нам рости?

– Легко сказати – йди звiдси! – передражнила Бетсi троянду. – Нам нiкуди йти. Наш корабель розбився.

– Кораблетроща? – перепитав здивований хор.

– Так, ми пливли на великому кораблi, а потiм почалася буря i розбила його, – пояснила дiвчинка. – Нам з Хенком вдалося врятуватися на уламку деревини i пристати до вашого берега. Ми втомилися i зголоднiли. Скажiть хоч, як називаеться ця земля?

– Це Краiна Троянд, – гордовито вiдповiла Мускусна Троянда. – Тут виводять найрiдкiснiшi та дорогоцiннi сорти.

– Охоче вiрю, – сказала Бетсi, милуючись прекрасними квiтами.