На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівні комедіанти» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівні комедіанти

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівні комедіанти" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівні комедіанти" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Леопольд фон Захер-Мазох) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст.
Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання.
Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.
📚 Читайте "Мандрівні комедіанти" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівні комедіанти", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
То не було шелестiння гiлок, анi жебонiння потiчка, а дедалi голоснiший сердитий гул, що раптом вибухнув гуркотливим громом. Ялицi враз розступилися, i ми побачили водоспад, що спадав зi скелi. Нашi конi самi стали.
Незрiвнянна гра!
Могутнiй потiк, що у своему падiннi мiнився вiд темно-зеленого смарагду до бiлоснiжноi бiлизни, перестрибував сотнi приступок, рвався на шмаття гострими виступами скелi, летiв униз, розсипаючись дрiбнесенькими бiлими перлами та срiблястими iскорками. Папороть у зрiст людини росла обабiч потоку, дряпалася догори схилом i тремтiла пiд легким вiтерцем.
У гуртi струнких вiльх, чиi верхiвки свiтлим острiвцем плили в морi темних ялиць, спiвала пташка, розтуляла дзьобика й вигравала наче флейта, раз у раз настовбурчуючи пiр’ячко на червоних грудях. Панна Лодойська емоцiйно ворушила устами, але нiхто не розумiв ii, нiхто не чув i пташиного спiву. Усе поглинув могутнiй монотонний рев.
Опришок пiдняв топiр. Ми рушили далi.
Поволi розгорталася перед нами неприступна камениста панорама гiр, схожа на понiвечений, обмитий хвилями берег великого моря. Свiтло дня лягло то тут, то там помiж сiрими тiнями, кушi спалахнули м’яким зеленим вогнем. У цьому святочному палахкотливому сяевi сонця всi речi мов плавали в металевому полиску, а сiрi вершини гiр увiнчалися золотими коронами.
Чорний прямовисний карпатський хребет громадився на захiд вiд нас, а з пiвденного боку вiдкрилася привiтна долина, обрамлена в золотавiй далинi синьою смужкою лiсу.
Ясний передзвiн маленьких дзвiночкiв десь на зеленiй полонинi повiдомив про близьку присутнiсть людського житла.
Понад темними верхiвками дерев неподалiк виблискував хрест.
Повз нас пройшла кавалькада з двадцяти коней, навантажених шкiрами. Конi бадьоро ступали один за одним, двое гуцулiв, затиснувши в зубах файки, крокували за ними. У жодного з них не було в руках батога, нiхто не пiдганяв тварин окриками.
Усе далi й далi вiдступала назад чорна стiна хвойного лiсу, натомiсть, лагiдно муркотячи, до нас знову приеднався Черемош, на квiтучих пасовиськах де-не-де виднiлися поодинокi вiвцi та корови, урештi з’явилася й цiла череда.
Ураз зелена заслона вiдслонилася, перед нами лежало роздiлене срiбною стрiчкою рiчечки довге гуцульське село Гринява.










