На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Оля» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Оля

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Оля" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Оля" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ольга Саліпа) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Поки одні співчувають її самотності, інші на пальцях пере-раховують її чоловіків…
З дитинства Ольга розуміє, що вона «не така». Її сила лякає і притягує, її почуття і пристрасть горять вогнем. Але вона сама – згоряє чи гартується?
Ось він, ідеал: розумний, інтелігентний Маковей. Негідник чи рятівник? Злочинець чи жертва? Чи витримає кохання сильної жінки? Бо ж власні «скелети в шафі» не дають про себе забути. На шляху їхнього спільного щастя багато тіней з минулого.
Кобилянська. Про неї знають все, але її не знає ніхто. Щоденники, листи, твори… Найбільша містифікація української літератури, створена нею самою. Роман «Оля», володар Гран-прі «Коронації слова-2020», не про письменницю, а про жінку. Пристрасну, вперту, але з власними комплексами та помилками, живу…
Це дебютний роман Ольги Саліпи, що відома як поетка і авторка малої прози.
📚 Читайте "Оля" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Оля", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А на ранок iз важкою вiд втоми i думок головою йшов на заняття. Успiшнiсть падала, та й байдуже.
Одного разу вiн не стримався. Замiсть того щоб обiйняти Аделiю, як завжди, зловив ii голову обома руками, закинув назад i поцiлував. Якусь мить йому навiть здалося, що вона не проти. Тонкi й ледь вологi губи навiть не ворухнулися пiд його устами. Але вже за секунду вiдчув, як ii руки з силою вперлися йому в груди, тiло напружилось. Аделiя вiдштовхнула Осипа впевнено, навiть по-чоловiчому сильно.
– Не треба було цього робити! – обличчя жiнки горiло рум’янцем, а очi блистiли.
– Пробач. Не стримався.
– Йди звiдси. Я скажу, щоб тобi принесли грошi за весь попереднiй мiсяць у гiмназiю. Мае вистачити, поки знайдеш iнший пiдробiток. Ми не можемо бiльше бачитися.
Аделiя повернулася спиною i пiшла.
– Через таку дурницю?
– Дурницю? – Жiнка повiльно обернулася. – Кажеш, дурницю? – Їi погляд був гострим, як шабля. Нiколи досi не бачив Аделiю такою.
– Ти сама мене до цього штовхала.
Аделiя повiльно втягнула повiтря носом. Пауза була схожа на затишшя перед грозою.
– Сама? А що ти? Де був ти? Це ти, зрештою, чоловiк, хоч i молодший за мене. Ти мiг вiдмовитися. Пiти. Ще тодi, коли залишився вперше. У будь-який iз iнших днiв. Я нiколи тебе не тримала. І то було б по-чоловiчому.
Жiнка пiдняла подiл сукнi й пiшла геть. Осип залишився посеред саду. Почекав, поки в будинку засвiтиться, – думав, що жiнцi минеться i вона його перепросить.
Десь за два днi якийсь просто одягнутий чоловiк принiс йому грошi вiд Ольховських. А з ними – ледь теплий згорток – пахучi Аделинi пироги. Як нагадування про те, що вiн втратив.
Зараз, через роки, вiн ненавидiв себе за ту малодушнiсть. Адже i справдi мiг пiти з ii дому з яблуком у кишенi та назавжди залишитися добрим юним учителем двох збитошних Петрiв. Але пiддався. Так само i потiм – мiг пiти до неi, просити зустрiчей, вибачатись.
Тепер, вже поважний журналiст i редактор газети, Маковей сидiв за робочим столом, жував пироги i запивав холодним чаем. Кобилянська була сильною. Навiть зовсiм не жiноче рукостискання давало зрозумiти, хто з них головний.
Сховавши горнята в шафу, розгорнув рукопис, який вона принесла. Пробiгся очима. Твiр був чудовим навiть з першого погляду.






