Оля

Трохи вiдредагувати – i можна видавати, хоча б навiть на шпальтах його газети. При наступнiй зустрiчi треба обговорити це з Кобилянською. Вона не мае бути проти.

Вiдень, 1895

Крихiтна кiмнатка, в якiй квартирувала Августа вже кiлька мiсяцiв, нiколи не асоцiювалась у неi з домом. Дiм Августи був десь у сонячному Кимпулунгу, де жила до повнолiття. Чи в iнтелiгентних Чернiвцях, куди переiхала потiм. А тут, у Вiднi, – так, тимчасове пристановище.

Рiк тому, коли вона вперше приiхала до тутешньоi школи мистецтва – не тямила себе вiд щастя.

Затишнi вулички, самохiднi машини, люди, що поважно проходжувалися, – все мало якийсь особливий смак модерну, що його досi вона вiдчувала тiльки через картини вiдомих австрiйських мистцiв.

Августу поселили у велику кiмнату, де жили й iншi дiвчата-ученицi ii вiку. І якщо iхала до Вiдня вона з чiткою впевненiстю, що таки непогано малюе, то тут ii чекало розчарування – виявилося, ii талант нiчим не вiдрiзняеться вiд талантiв усiх тутешнiх студентiв.

Треба багато вчитися.

Те, що ранiше приносило задоволення, стало тягарем: заняття вiд ранку до ночi, iнколи вiд мольберту доводилося не вiдходити по кiлька годин поспiль. Постiйно голодна та сонна, дiвчина не горiла бажанням до творчостi.

Тепер, коли мала добрi успiхи у навчаннi й трохи адаптувалася до тутешнього життя, стало трохи краще. Найперше – змогла винайняти кiмнатку в старезному будинку з товстенними кам’яними стiнами. Кiмната була в цоколi, то ж тут завжди тягнуло сирiстю, а з невеличкого вiкна виднiлися хiба що ноги поважних австрiйських фройлен, що цiлими днями сновигали туди-сюди вулицею.

У кiмнатцi було лiжко, стiл i шафа, дверцята якоi нiяк не хотiли зачинятись. Але порiвняно iз минулорiчним ii побутом це вже було добре. Фарби, олiвцi, альбоми, мольберти Августа складала купою в кутку кiмнати. Їжу готувала разом iз ще кiлькома квартирантами на спiльнiй великiй кухнi. Власне, ранiше то була квартира небiдноi родини i займала два поверхи.

Другий – зi свiтлими спальнями та салоном, а перший – для господарських потреб. Тут була кухня, кiмнати для зберiгання речей, кiмната для прислуги. І тут жила Августа. Тiльки-но починався день, як намагалася швидше вийти звiдси на вулицю, iнакше i сама б заплiснявiла у цих стiнах.

Десь двiчi на тиждень витрачала кiлька гелерiв на букет дрiбних квiтiв, якi продавали на вулицях мiсцевi малi дiвчатка. Цi квiти нагадували iй iхнi, гiрськi, польовi.