Рілла з Інглсайду

– Люба панно Корнелiя, я надто зайнята, правда?… з усiма замилуваннями хлопчикiв та дiвчаток навколо мене? Якби я сприймала все це серйозно, з розуму б зiйшла. Але ж нi… поки що важко усвiдомити, що вони виросли. Коли я дивлюся на двох своiх високих синiв, аж дивно, як вони могли бути пухкенькими, милими малюками з ямочками, яких я цiлувала й пригортала, спiвала iм колисковi ще нiби вчора… нiби вчора, панно Корнелiя. Хiба ж Джем не був найдорожчим дитинчам у старому Будинку Мрii? А тепер вiн бакалавр i уже залицяеться до дiвчат.

– Усi ми дорослiшаемо, – зiтхнула панна Корнелiя.

– Єдина частинка, яка нагадуе менi про моi лiта, – вiдповiла панi Блайт, – це щиколотка, яку я зламала, коли Джозi Пай пiдбила мене пройтися гребеневим брусом Баррi ще колись у Зелених Дахах. Болить, коли дуе вiтер зi сходу. Я не можу визнати, що в мене ревматизм. Але таки болить. А щодо дiтей, вони та Мередiти запланували весело провести лiтнi канiкули, перш нiж повертатися до навчання восени. Вони така весела маленька зграйка.

– А Рiлла поiде до Квiнза, коли Ширлi повернеться назад?

– Ще не вирiшили. Я б не хотiла. Їi тато думае, вона ще не надто змiцнiла… вона переросла свою силу… незвично висока, як на дiвчинку п’ятнадцяти рокiв. Я не боюся ii вiдпустити… ну, але жахливо, коли жодноi дитини не залишиться вдома наступноi зими. Ми з Сьюзан будемо одна з одною боротися, аби розвiяти одноманiтнiсть.

Сьюзан у вiдповiдь на цей жарт усмiхнулася.

– А сама Рiлла хоче поiхати? – спитала панна Корнелiя.

– Нi. Правда в тiм, що Рiлла – едина дитина, яка не мае амбiцiй. Я б справдi хотiла, щоби вона була хоч трiшки амбiцiйною. У неi взагалi немае жодних серйозних iдей, ii праведнi прагнення, схоже, уже в минулому.

– А чому Ви так думаете, панi лiкарко, люба? – скрикнула Сьюзан, яка не могла витримати жодного слова проти будь-якого мешканця Інглсайду, навiть вiд самих мешканцiв.

– Я б хотiла побачити в нiй хоч дрiбку вiдповiдальностi, Сьюзан. Ти ж сама прекрасно знаеш, вона зазнаеться.

– І мае на те пiдстави, – вiдповiла Сьюзан. – Вона найкрасивiша дiвчина Глен Сент Мерi. Думаете, усi цi гарбоуськi МакАллiстери, Кроуфорди та Елiоти матимуть таку шкiру, як у Рiлли, хоча б через чотири поколiння? Та де.