Рілла з Інглсайду

– А Джем i Фейт стануть парою?

Панi Блайт усмiхнулася. Усiм було вiдомо, що панна Корнелiя, яка так ненавидiла чоловiкiв, у похилому вiцi взялася створювати пари.

– Вони просто добрi друзi, панно Корнелiе.

– Дуже добрi друзi, я певна, – iз розумiнням пiдтвердила панна Корнелiя. – Я все чула про вчинки молодi.

– Я не сумнiваюся, що Мерi Венс бачить, чим Ви займаетеся, панi Маршал Елiот, – багатозначно сказала Сьюзан, – але думаю, соромно говорити про дiтей, що створюють пари.

– Дiтей! Джему двадцять один, а Фейт дев’ятнадцять, – рiзко вiдповiла панна Корнелiя.

Ображена Сьюзан, яка не могла згадувати про свiй вiк, не з суетностi, а вiд страху, що люди подумають, наче вона не може працювати, повернулася до своiх «Нотаток».

– Карл Мередiт та Ширлi Блайт повернулися додому ввечерi минулоi п’ятницi з Академii Квiнз. Ми розумiемо, що Карл матиме практику в школi Гарбоу Гед наступного року, проте певнi, що вiн користуватиметься популярнiстю та буде успiшним вчителем.

– Вiн в будь-якому випадку навчить дiтей усього, що знае про комах, – сказала панна Корнелiя. – Вiн ще навчаеться у Квiнзi, але пан Мередiт та Розмарi хотiли, аби вiн поiхав до Редмонда цiеi осенi. Проте Карл мае незламний стрижень всерединi, вiн хоче самостiйно заробити собi на навчання в коледжi. У нього все буде добре.

– Волтер Блайт, який викладав у Лоубрiджi останнi два роки, звiльнився, – прочитала Сьюзан. – Вiн хоче вирушити до Редмонда цiеi осенi.

– А Волтер мае достатньо сил, щоб переiхати до Редмонда? – стурбовано спитала панна Корнелiя.

– Ми сподiваемося, що до осенi матиме, – вiдповiла панi Блайт. – Пробайдикувати все лiто на вiдкритому повiтрi пiд сонячним промiнням пiде йому на користь.

– Тиф важко подолати, – спiвчутливо сказала панна Корнелiя. – Особливо, коли Волтер заледве уник небезпеки. Думаю, йому краще ще рiк не йти в коледж. Але ж вiн такий амбiцiйний. А Дi й Нан теж поiдуть?

– Так.

– Я цьому рада. Вони пильнуватимуть Волтера й глядiтимуть, аби вiн не надто сильно вчився. Думаю, – продовжувала панна Корнелiя, краем ока глянувши на Сьюзан, – що пiсля такоi рiзкоi реакцii кiлька хвилин тому, небезпечно менi припускати, що Джеррi Мередiт задивляеться на Нан.

Сьюзан пропустила це повз вуха, а панi Блайт знову засмiялася.