Вальдшнепи

Вiн наздогнав свiй каюк i влiз у нього. Цiлу нiч Аглая не давала йому спокою, цiлу нiч вiн мрiяв про зустрiч iз нею (наче вiн не бачився з нею сто рокiв), i от на ранок вiн раптом зустрiчае ii в купальному костюмi. В ньому, в перший раз прокинувся до неi справжнiй стривожений самець. Вiн безсоромно дивився на ii таз, на ii груди, i нiяк не мiг одiрватись. Йому захотiлось зареготати й так дико, як, очевидно, реготала первiсна людина. Йому навiть прийшла мисль пiдплисти до фльоберiвських дам i жартуючи схопити в своi обiйми Аглаю.

– А ну, покажи, як ти плаваеш? – закричала Аглая, звертаючись до Карамазова й так випинаючи груди, нiби вона збиралась летiти до нього.

– Ah, mon Dieu! Que difes-vous la[6 - О, Боже мiй! Що ви говорите (фр.).], – крикнув товариш Вовчик.

– І ти тут, mоn ami? І ти? Que vous etes aimable de venir me surprendre ainsi[7 - – І ти тут, друже мiй? І ти? Якi ви люб’язнi, що завiтали i зробили менi приемний сюрприз (фр.).].

– Але компенсацiя, мадмуазель. J’espere que vous me ferez I’amitie de diner avec moi[8 - Я сподiваюсь, що ви повечеряете зi мною (фр.

– C’est une grave question qui demande reflexion[9 - Над цим питанням варто помiркувати (фр.).].

– Будь ласка, подумайте. Бо я до обiду дiстав прекрасного вина.

Товариш Вовчик уже сидiв у каюку напроти Дмитрiя i поволi грiб до пляжу.

– Ти знаеш, – сказав вiн, звертаючись до свого приятеля. – Я говорю про загадковiсть, що за неi сховались нашi дами. Їi все-таки можна розшифрувати.

– Яким же це чином?

– Дуже просто, – тихенько засмiявся лiнгвiст.

– Ти так думаеш?

– Я цього певний… Тим паче, що дами не вiд того, щоб колись iз нами випити. Оце недавно тьотя Клава так прямо менi й сказала, що вона хоче «кутнуть».

Карамазову ця мисль теж подобалась. Не тому, що йому хотiлось «розшифрувати», як говорив товариш Вовчик, московських дам – ця загадковiсть iз кожним днем його все менше й менше цiкавила, – а тому, що сьогоднi вiн побачив прекрасне Аглаiне тiло, тому, що йому захотiлось кусати ii.

– Я бачу, що ти подiляеш мою думку, – сказав товариш Вовчик.

– Я ii цiлком подiляю.

– Ну, так тодi допомагай менi, друже. Я думаю зараз атакувати наших дам i сподiваюсь, що сьогоднi вночi ми будемо з ними пиячити.

– Але де ж ми з ними зiйдемось? – спитав Карамазов.