На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Автор
Дата выхода
06 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франц Кафка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Листи до Мілени» адресовані Мілені Єсенській, чеській журналістці, коханій Франца Кафки. Їхній роман розпочався навесні 1920-го і тривав усього кілька місяців, однак листування продовжувалося аж до 1923 року. Саме Мілені Єсенській письменник передав свої щоденники та «Лист батькові», в якому відобразив свої вельми складні стосунки з батьком. Страхи Кафки, які розпізнала Мілена, не дали їм бути разом. Тож не дивно, що їхні шляхи розійшлися.
Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Вирок», «Перетворення», «Голодомайстер» та ін.), що також увійшли до цього видання, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги.
Герої оповідань – люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони – інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти…
На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.
📚 Читайте "Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ти ж менi опишеш коротко, яке там усе на вигляд? Твое життя, твоя кiмната, твоi стежки, вид з вiкна, iжа – щоб я теж трошки пожив iз тобою.
(Прага, 7 серпня 1920 р.) Субота
Я такий милий i терплячий – справдi? Насправдi не знаю; знаю тiльки, що вiд такоi телеграми легшае якби в усьому тiлi, – але ж це лише телеграма, не простягнута рука.
Але i сумно звучить вона, втомлено – голос iз хворого лiжка. Сумно все це. І лист не прийшов, знову цiлий день без листа; схоже, що тобi таки дуже погано.
Сьогоднi вночi я через тебе скоiв убивство – божевiльний сон, погана, погана нiч. Подробицi я майже не пам’ятаю.
* * *
Лист таки прийшов. З нього вже все ясно. В iнших, щоправда, ясностi було не менше, але пробитися до неi я не наважувався. Утiм, хiба ти могла збрехати? Це чисте чоло – воно не бреше.
Макса я не звинувачую. Звичайно, хоч що вiн там писав у своему листi, все було неправильно: нiщо i нiхто, жодна, ба – найкраща людина не повинна вставати мiж нами, через це я i вчинив убивство сьогоднi вночi. Якийсь родич кинув у розмовi – сенсу ii я не пам’ятаю, але йшлося нiби про те, що хтось чогось не зможе зробити, – якийсь родич, отже, бовкнув на закiнчення iронiчно: «Зате вже Мiлена, звичайно, зумiе». За це я його якимось чином убив, збуджений повернувся потiм додому, мати весь час бiгала за мною, розмова i тут в’язалася бiля того ж таки, врештi-решт я закричав, клекочучи вiд лютi: «Якщо хто-небудь згадае лихом Мiлену, наприклад батько (мiй батько), я i його вб’ю – або його, або себе».
Знову я повертаюся до старих листiв, по сутi, вони були схожi на того листа дiвчинi. А вечiрнi листи були нiчим iншим, як болем по ранковому.
У кожнiм разi цей твiй лист – як одужання, бо ж пiд колишнiми я був похований заживо i все ж намагався лежати якнайтихiше, тому що думав – а що, коли я i справдi мертвий.










